ІМЕННИК ЄВАНГЕЛІЯ ВІД МАРКА: ОНОМАСТИЧНИЙ ТА ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ

Анотація

У статті проаналізовано іменник Євангелія від св. Марка (переклади Івана Огієнка, Пантелеймона Куліша та Івана Полюя, частково – переклад Пилипа Морачевського) в ономастичному та лінгвокультурологічному аспектах; розглянуто процес адаптації біблійних імен в координатах сучасної української мовної практики; з’ясовано генезу всіх біблієантропонімів Євангелія від св. Марка; досліджено лінгвокультурологічне наповнення власних назв. З’ясовано особливості фонографічного відтворення новозавітного антропонімікону в процесі перекладу. Уточнено термін «теофорне ім’я» – ім’я, що містить у своїй структурі загальну чи власну назву певної божественної сутності. З-поміж проаналізованих власних назв до таких зараховано антропоніми Ісая, Іван, Ілля, Матвій, Симон, Юда, Йосип, Йосія. Наголошено, що мотиваційні характеристики деяких антропонімів наведено безпосередньо у Святому Письмі. Доведено, що антропонімійна система тієї чи тієї мови не є статичною. Вона постійно розвивається, репертуар імен зазнає змін , запозичені з інших мов імена адаптовуються до словотвірної системи мови-реципієнта. Майже всі давньоєврейські (гебрейські, арамейські), грецькі, латинські імена, вжиті в Євангелії від св. Марка, знайшли своє місце в українському антропоніміконі – одні – як власні імена, інші – як мотивовані ними прізвища. Встановлено частотність та проаналізовано своєрідність уживання тих чи тих біблійних імен у рамах сучасної української назовничої практики.