ІМПЕРАТИВ ЯК ФОРМА ЦІННІСНОГО МОДЕЛЮВАННЯ БУТТЯ В НЕОБРЯДОВОМУ ЛІРО-ЕПІЧНОМУ ФОЛЬКЛОРІ

Анотація

У статті досліджено моральні імперативи традиційних ліро-епічних творів, особливості їхньої репрезентації, діалектику сенсів. Зауважено, що традиційна ліро-епічна поезія, увібравши в себе тисячолітній духовно-практичний досвід народу, багатогранно репрезентує світобачення українського етносу, аксіологічний вимір дилеми людина – соціокультурний простір, концепти етичного та естетичного ідеалів, етноконфесійні та комунікативні принципи. Ліро-епічний фольклор із його семіотичною та концептуальною системами постає вагомим структурним компонентом усієї художньої культури етносу. Фольклорні твори відображають різні аспекти людського життя: трудовий, соціальний, психологічний, ідеологічний, а також еволюцію етичних параметрів, чуттєвого пізнання дійсності. Важливим рівнем антропологічної моделі ліро-епічного фольклору є імперативний. Аналіз фольклорних текстів уможливлює окреслення системи магістральних імперативів, яка постає важливим компонентом структурування антропологічної моделі усної традиційної необрядової поезії. Серед важливих моральних аксіом передусім вирізняється як настанова до всіх і кожного: цінуй життя як найбільший і беззаперечний дарунок. Одним із магістральних є імператив справедливості, окреслюваний за прагматикою в плані моделювання буття. Балади з мотивемами нещасливого подружнього життя, вирізненням антиномій містять заклик долучитися до структурування іншої, справедливої людської реальності. На прикладі проаналізованих фольклорних текстів можна встановити, що поняття «свобода», «справедливість», «щастя» корелюють у процесі структурування системи цінностей, об'єктивованих в особистісному та суспільному аспектах. Сформоване аксіологічне коло скеровує вчинки людини у відповідному векторі, утверджує зміст моральних імперативів, переданих від людини до людини, від нинішніх до прийдешніх спільнот.