ТИПОЛОГІЯ ВЖИВАНЬ І СЕМАНТИЧНИХ ПЕРЕХОДІВ ЛЕКСЕМ НА ПОЗНАЧЕННЯ ВЕЛИЧИНИ В УКРАЇНСЬКІЙ, ПЕРСЬКІЙ ТА АЗЕРБАЙДЖАНСЬКІЙ МОВАХ

Анотація

У статті побудована лексична типологія прототипових (предметних), розширених (непредметних) та метафоричних уживань прикметників та відад’єктивних іменників сучасних української, перської та азербайджанської мов за допомогою семантичної метамови. Її головними компонентами є: спостерігач (людина завжди описує дійсність із якогось пункту спостереження); вертикальність (визначає позицію об’єкта за відношенням до поверхні Землі та орієнтована на стандартну позицію людини); поверхня (характеризує об’єкти з виокремленими, видимими межами); фасад (перед, лице) і протилежний йому тильний бік (тил, зад) об’єктів (пов’язані з уявленням про зовнішній вигляд людини (перед=лице) та керунком її руху (людина йде вперед); внутрішність (для людини є необхідним у кожний момент відчувати себе в певному пункті простору: близько / далеко, тут / там, в / поза тощо); порожнє / повне (категорії опису об’єктів у формі контейнерів); контейнер, або вмістилище (ознака «вмістилища», або «включення», ґрунтується на фундаментальній властивості сприйняття людиною відношень включення одного об’єкта в інший або відношення вмісту та вмістилища); межі (уявлення про простір містять і певні видимі (!) межі, оскільки безмежних для нашого сприйняття просторів не буває); тло (воно може сприйматися зором (слід, буква) або ж бути присутнім у свідомості, коли предмет порівнюють з однорідними; частина / ціле, множина, маса / дискретні (раховані) об’єкти. Єдина методика паралельних описів допомогла, по-перше, виявити головний тип уживань лексем на позначення величини: топологічний тип «безформних» об’єктів (пляма, хмара); по-друге, встановити два регулярних семантичних переходи в досліджуваних мовах: «безформний» об’єкт – кількість; «безформний» об’єкт – загальна вартість. Такий експліцитний опис (у ньому явно вказано на умови реалізації кожної форми) дає змогу створювати високоякісні словники й граматики досліджуваних мов.