ПРИСЛІВНИКИ НА -О (-Е) // LY ЯК ОБЛІГАТОРНІ КОМПОНЕНТИ СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНОЇ СТРУКТУРИ РЕЧЕНЬ-ВИСЛОВЛЕНЬ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4565.2022.52.9Ключові слова:
семантико-синтаксична структура речення, прислівник на -о (-е) // -ly, облігаторнні компоненти речення, семантичний чинник облігаторності прислівників, комунікативний, контекстуальнийАнотація
У статті йдеться про один із аспектів функціонування прислівника в межах речення як вершинної синтаксичної одиниці. Її мету окреслено так: розкрити чинники облігаторності українських та англійських прислівників на -о (-е) // -ly в семантико-синтаксичній структурі речення-висловлення як реалізованої в мовленні певної синтаксичної моделі. Розкрито сутність поняття «семантико-синтаксична структура речення» (базовий елемент змістового плану речення як мовного знака, відбиття в мовній свідомості носіїв мови типової екстралінгвістичної ситуації), названо її компоненти: предикат і аргументи та відношення між ними. Показано, що осердя семантичної структури формує предикат як носій валентності: він визначає кількісний і якісний склад аргументів, почасти також сирконстантів і атрибутивних компонентів. Наголошено, що компоненти, зумовлені валентною дією предиката, – це облігаторні (обов’язкові) складники семантико-синтаксичної структури речення, а ті, що від неї не залежать, – факультативні. Підтверджено, що прислівники на -о (-е) // -ly – це здебільшого факультативні компоненти речень-висловлень і функціонують у них як репрезентанти згорнутих пропозицій, тобто як вторинні предикати. Продемонстровано їхню семантичну неоднорідність, наявність серед них одиниць зі значенням ставлення / оцінки, способу дії, обмеження сфери вияву ознаки, власне якісні, кількості, частотності й інтервалу, часу, місця, мети. Засвідчено імовірність функціонування в українській та англійській мовах аналізованого структурного типу прислівників як облігаторних компонентів. Виокремлено чинники, які цю облігаторність зумовлюють: семантичний, комунікативний, контекстуальний. Сутність першого пов’язана зі здатністю прислівників виконувати нетипові для них аргументні ролі; другого – з імовірністю неадекватного потрактування речення за умови пропуску прислівника; третього – з наявністю таких моделей контексту (повтору, протиставлення, заперечення тощо), які переводять їх у ранг обов’язкових складників.
Посилання
Андерш Й. Ф. До питання про семантичну структуру речення. Мовознавство. 1984. № 5. С. 38–42.
Висоцький А. В. Синтаксична сфера прислівника в українській літературній мові : [монографія]. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2013. 328 с.
Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Семантико-синтаксична структура речення. Київ: Наукова думка, 1983. 219 с.
Гуйванюк Н. В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. Чернівці : Рута, 1999. 336 с.
Дерев’янко Л. І. Облігаторні та факультативні атрибутиви як конституенти співвідносних темпоративів із семантикою означеної часової тривалості. Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Філологія. 2016. Вип. 14. С. 76–81.
Єрмоленко С. Я. Семантичний аспект дослідження синтаксису і проблеми стилістики. Мовознавство. 1981. № 1. С. 18–25.
Загнітко А. П. Теорія сучасного синтаксису : [монографія]. Вид. 2-ге, виправл. і доп. Донецьк : ДонНУ, 2007. 294 с.
Загнітко А. П., Загнітко Н. Г. Семантичні ролі в слов’янському простому реченні: ієрархія агенса, об’єкта, інструмента. Філологічні студії. 2015. Вип. 13. С. 84–97.
Загнітко А., Павлович O. Сучасна синтаксична семантика. Studia Ukrainica Posnaniensia. 2013. Vol. I. P. 237–243. DOI: https://doi.org/10.14746/sup.2013.1.31
Іваницька Н. Л. Традиція й «оновлене» вчення про синтаксичну модель простого речення. Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія: «Філологічні науки» (мовознавство): Збірник наукових праць. Дрогобич, 2017. № 8. Том 1. С. 87–91.
Кононенко І. В. Прикметник у слов’янських мовах : [монографія]. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2009. 495 с.
Кухар Н. Особливості функціонування приприкметникових поширювачів у формально-граматичній структурі речення. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Філологія. 2018. Вип. 27. С. 76–83. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzvdpu_filol_2018_27_10
Предикат у структурі речення : [монографія] / [за ред. акад. НАПН України В. І. Кононенка]. Київ ; Івано-Франківськ ; Варшава, 2010. 408 с.
Слинько І. І., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної української мови : Проблемні питання : Навч. посібник. Київ : Вища школа, 1994. 670 с.
Степаненко М. І. Взаємодія формально-граматичної і семантичної валентності у структурі словосполучення та речення. Київ, 1997. 216 с.
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник]. Київ : Видавничий центр «Академія», 2004. 408 с.
Allerton D. J. Problems of Modern English Grammar. Disagreement about Agreement : Findings. English Studies. 1992. Vol. 73, Issue 5. P. 458–470.
Lаenzlinger Ch. Comparative Studies in Word Order Variation: Adverbs, pronouns, and clause structure in Romance and Germanic. [Linguistik Aktuell / Linguistics Today]. Amsterdam / Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 1998. 371 p.
Skalička V. The need for a linguistics of parole. Recueil Linguistique de Bratislava. 1948. P. 31–45.
