ЛЕКСИКА РЕЛІГІЙНОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ: ЛЕКСИКОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.18

Ключові слова:

лексема, термін, термінопоняття, релігійний, номен, термінна лексика

Анотація

У статті описано склад і формування релігійної термінної лексики, уміщеної в сучасних лексикографічних працях; її граматичні й ономасіологічні особливості, організацію на рівні парадигматики. Здійснено спробу пояснити на матеріалі словників релігійної лексики природу терміна, яка є складною й багато в чому не схожою на природу загальновживаного слова. З’ясовано, що найприкметнішою рисою релігійної лексики є перевага значної кількості маркованих слів. Виокремлено похідні та непохідні лексеми, зафіксовані в словниках. Здійснено граматичну характеристику сакральної термінології, представленої різними за структурою моделями. З’ясовано, що найпоширенішими з таких моделей є однокомпонентні, двокомпонентні та трикомпонентні терміни. Серед двокомпонентних термінів-словосполучень переважають за частотністю конструкції прикметник + іменник, дієслово + іменник, іменник + іменник, іменник + прикметник. Для трикомпонентних термінів властивою є така сполучуваність: іменник + іменник + прикметник, іменник + прикметник + іменник, іменник + іменник + іменник, прикметник + іменник + іменник. Особливу увагу зосереджено на семантичному аналізі термінів через зіставлення й з’ясування дефініцій. Аналіз синонімії словосполучень показав, що за будовою серед термінів-синонімів переважають двокомпонентні одиниці. Також досліджено гіпонімічну парадигму аналізованої терміносистеми. Пітверджено, що релігійна лексика підпорядкована законам як термінології, так і мови загалом, тож у системі церковно-релігійної термінології поєднані й водночас протиставлені стабільність як властивість кожної знакової системи і синонімічність як одна з визначальних ознак загальнолітературної мови. Лексика релігійної термінології містить марковані елементи, вона різноманітна за походженням, її складники активно вступають у синонімічні й антонімічні відношення. Перспективним уважаємо вивчення церковних термінів на фонетичному, лексичному, морфологічному та синтаксичному рівнях.

Посилання

Вереш М. Загальна лінгвістична характеристика християнсько-богословської терміносистеми. Термінологічний вісник. 2013. Вип. 2 (2). С. 104–107.

Ворона І. Характеристика української церковно-релігійної термінології. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Філологія». № 23. Том 1. Одеса, 2016. С. 14–16.

Горбач О. Українська народна релігійно-християнська термінологія й лексика. Збірник мовознавчої комісії наукового конгресу в 1000-ліття хрещення Руси-України. Мюнхен, 1988. С. 99–146.

Дудик П. Стилістика української мови : навчальний посібник. Київ, 2005. 368 с.

Павлова І. Лексика конфесійного стилю. Дивослово. 2001. № 1. С. 6–8.

Пітин В. Особливості репрезентації сакральної лексики в українській та французькій лексикографії. Молодий вчений. 2018. № 3. С. 139–143.

Пуряєва Н. Словник церковно-обрядової термінології. Київ : Свічадо, 2001. 160 с.

Шевченко В. Словник-довідник з релігієзнавства. Київ, 2004. 560 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-01-27