ЕКЗИСТЕНЦІЙНИЙ ДИСКУРС ЛІРИКИ БОГДАНА БОЙЧУКА

Анотація

Анотація. У статті розкрито художню самобутність поетичної творчості одного з визнаних лідерів Нью-Йоркської групи ‒ Б. Бойчука – у контексті екзистенціалізму. Його модерністська поезія спонукає до філософських та психологічних рефлексій, оскільки їй властива висока емоційна напруга, символічність образів, за допомогою яких автор майстерно моделював мінливий, наповнений пристрастями, пошуками і втратами світ самотньої людини. Філософія буття в поетичних текстах Б. Бойчука завжди розгорталася в національно-універсальних вимірах. Незважаючи на тривалу просторово-часову віддаленість, батьківщина для поета і його ліричного суб’єкта була однією з найголовніших екзистенціальних категорій. Відтак наголошено на виразному екзистенціальному аспекті поезії «нью-йоркця»: вона метафорично ускладнена, інтелектуальна, філософська. Б. Бойчук експериментально реалізував свій еміґрантський досвід, подолавши традиційні стереотипи українських поетів-емігрантів попередніх поколінь, а саме: свідомо відмовився від патріотичної поезії на користь особистісно-філософської лірики; шукав натхнення в «радше західних, ніж рідних джерелах» (М. Ревакович); відкинув еміґрантську ностальгію, утверджуючи в поезії загальнолюдські проблеми та особистий досвід; поєднав елементи «європейського високого модернізму» (насамперед елітарний підхід до творчості) та аванґардизму (сюрреалістична поетика) через ефектну й емоційно наснажену метафору. Уважаємо, що саме життєвий досвід Б. Бойчука, його больові відчуття, осмислені в кожній поетичній збірці, допомагають зрозуміти авторську екзистенційну філософію. У цьому контексті простежено тяжіння митця до символічного знака («Могили», «Кам’яні баби», поезії збірки «Київські екслібриси»); кардинальне оновлення змісту і форми художнього слова (верлібр, молитва, триптих, поетичний цикл тощо); узагальнення культурно-історичного досвіду – від традицій українського фольклору, давньої української поезії до поетики модернізму та постмодернізму («Україна», «Сліпі бандуристи», «Ярославна») і, як результат, окреслено екзистенційну систему координат (мотиви самотності, відчуження, смерті, внутрішні стани і трансформації) поетичної творчості Б. Бойчука.