ЕРОТИЧНА ПРИРОДА ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ У РОМАНАХ ЮРІЯ АНДРУХОВИЧА 1990-ИХ – 2000-ИХ РОКІВ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.14

Ключові слова:

постмодернізм, інтертекстуальність, еротосфера, еросеміотика, насолода / задоволення від тексту

Анотація

Незважаючи на чималу кількість літературознавчих, філософських і культурологічних розвідок на тему інтертекстуальності, ця риса постмодернізму досі є актуальним мистецьким явищем, а значить, вимагає дослідження, проговорювання й актуалізації, зокрема й тому, що період постмодернізму поступово згасає, а відтак постає потреба в його осмисленні чи навіть переосмисленні. Ця стаття акцентує увагу на еротичній природі постмодерної інтертекстуальності в ранній творчості Юрія Андруховича. Для дослідження було обрано романи 1990-х – 2000-х років, у яких найбільш чітко проявляється саме класична модель інтертекстуальності, розроблена такими знаними основоположниками постмодернізму, як Юлія Крістєва, Ролан Барт, Жеррар Женнет та ін. Аналіз інтертекстуальних моделей у аспекті еротизму зумовлений тим, що в добу постмодерну презумпція тотальної текстуальності нерозривно пов’язана з гіперсексуальністю, насолодою, цивілізацією та її продуктами, що приходить на зміну невдоволенню нею в модерну епоху. Найбільш повно згаданий феномен виявляє себе в романах «Рекреації» (1992), «Перверзія» (1996) та «Дванадцять обручів» (2003). Автори доводять універсальну природу інтертекстуальності творів Ю. Андруховича, наголошуючи на тому, що інтертекстуальні вкраплення в них (зокрема в романі «Перверзія») значно ширші за літературний контекст і містять приклади музичного, культурного та філософського інтертексту поруч із алюзіями чи навіть цитатами з інших літературних творів. З іншого боку, акцент на інтертексті як одному з основних принципів написання сучасного роману про кохання дає можливість трактувати перераховані твори як специфічний простір «насолоди/задоволення від тексту» («Рекреації», «Дванадцять обручів»). Маємо на увазі, що читачі (а разом з ними й автор-постмодерніст) не лише отримують задоволення від тексту в традиційному сенсі (цікавий сюжет, проста композиція, зрозумілий фінал, який виправдовує читацькі сподівання), але й переживають відчуття цілком деміургічної насолоди – насамперед від того, як химерно переплітається в тексті авторська вигадка та вдала інтертекстуальна гра.

Посилання

Амелин Г. Лекции по философии литературы / Ред. В.Я. Мордерер, С.Б. Феддер. Москва : Языки славянской культуры, 2005. 424 с.

Андрухович Ю. Дванадцять обручів. Київ : Критика, 2004. 333с

Андрухович Ю. Орфей хронічний. Критика. 2003. № 9. С. 30–31.

Андрухович Ю. Перверзія. Львів : ВНТЛ-Класика, 2004. 304 с.

Андрухович Ю. Рекреації. Львів, 2005. 144 с.

Андрухович Ю. Стах Перфецький повертається URL : http://www.potyah76.org.ua (дата звернення 15.12.2021)

Барт Р. Смерть автора. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика / пер. с фр. Косикова Г. К. Москва, 1989. С. 384–391

Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть. Москва, 2000. 387с.

Гатальська С.М. Філософія культури : підручник. Київ : Либідь, 2005. 328 с.

Енциклопедія постмодернізму / за ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора. Київ, 2003. 503 с.

Ильин И. Постструктурализм, деконструктивизм, постмодернизм. Москва, 1996. 256 с.

Кожев А. Введение в чтение Гегеля. Вместо введения. / пер. Г. Галкиной. Новое литературное обозрение, № 13, 1995. C. 61–62.

Ланге В. «Элементарные частицы» М. Уэльбека и мениппова сатира. Иностранная литература. 2005. № 2. С. 237–255.

Уэльбек М. Элементарные частицы. Москва, 2001., 417 с.

Фуко М. Слова и вещи: Археология гуманитарных наук. Москва, 1989. 488 с.

Эпштейн М. Н. Философия тела. Тульчинский Г. Л. Тело свободы. Санкт-Петербург : Алетейя, 2006, C. 102–123.

Barthes R. S/Z. Paris, 1971. 280 p.

Barthes R. Texte. Encyclopaedia universalis. Paris, 1973. Vol. 15. P. 78.

Derrida J. Speech and phenomena and other essays on Husserl’s theory of signs. Evanston, 1973. 166 p.

Genette G. Palimpsestes : La Degree Culture au second Degree. Paris, 1982. 467 p.

Kristeva J. Narration et transformation. Semiotica. The Hague, 1969. № 4. p. 422–448.

Nota Bene. Літературознавчий словник-довідник / ред. Гром’яка Р., Коваліва Ю., Теранка В. Київ, 1997. 750 с.

Perron-Moisés L. L’intertextualité critique. Poétique. Paris, 1976. №27. Р. 372–384.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-03-10