СУЧАСНІ НІМЕЦЬКІ СЛОГАНИ Й СЕНТЕНЦІЇ ТА ЇХ СИНТАКСИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ

Автор(и)

  • Алла МАМЕДОВА Запорізький національний університет

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.22

Ключові слова:

слоган, сентенція, синтаксис, просте речення, паратак- сис, гіпотаксис

Анотація

У статті йдеться про синтаксичну організацію німецьких слоганів та сентенцій. Загальна тенденція гуманітарної парадигми знання до соціокультурного вивчення мовленнєвої діяльності, а також підвищений інтерес до мовного картинування світу, специфіки національних характерів і ціннісних орієнтирів етносу визначають актуальність зазначеної проблеми. Мовні моделі текстів слоганів та сентенцій репрезентують певні можливості композиційно-синтаксичної подачі інформації. Аналіз фактичного матеріалу дає підстави стверджувати, що його організовано або як міні-текст, або як окремі речення. Тексти, які складаються тільки з одного речення, демонстру- ють найменшу частотність. Якісний аналіз фактичного матеріалу засвідчує широке вживання складних синтаксичних одиниць – складносурядних (пара- таксис) і складнопідрядних (гіпотаксис) речень, а також надфразових єдно- стей. Простота слоганів та сентенцій зумовлена лаконічністю викладу, що, своєю чергою, передбачає особливі синтаксичні засоби вираження, до яких і належать прості речення. Вони в німецьких слоганах здебільшого являють собою поширені та непоширені конструкції. Поширеність декларується за допомогою імперативу, прямої мови, інфінітивних зворотів. Гіпотаксис пред- ставлено доволі широким спектром складнопідрядних речень: атрибутивними, темпоральними, додатковими, причини, умовними. Атрибутивним реченням у текстах слоганів і сентенцій притаманні простота, ясність, лаконічність, образність і барвистість опису ситуацій. Вони виконують функцію поширеної референції. Завдяки цим реченням нечисельним компонентним складом переда- ють великий обсяг інформації. Додаткові речення слугують для концентрації інформації та розширення предикативного змісту. Під час представлення дея- ких тем використовують цілий комплекс речень і утворюють при цьому над- фразову єдність, пояснювану складністю, багатогранністю описуваних явищ.

Посилання

Борковский В.И. Синтаксис сказок: русско-белорусские параллели. Москва : Наука, 1981. 233 с.

Брандаусова А.В. Основные синтаксические особенности английской литературной сказки : автореф. дис. … канд. филол. наук. Москва, 2008. 24 с.

Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. Донецьк : ДонНУ, 2001. 622 с.

Полатовская Е.В. Синтаксис устного дискурса: проблемы сегментации. Вестник Харьковского национального педагогического университета им. Г.С. Сковороды. 2016. № 1(56). С. 35–40.

Полюжин М.М. Про теоретичні засади когнітивного підходу до дискурсивного аналізу. Донецьк : ДонНУ, 2004. С. 32–42.

Приходько А.М. Складносурядне речення в сучасній німецькій мові. Запоріжжя : ЗДУ, 2008. 332 с.

Самощенко А.В. Формирование синтаксиса как лингвистического компонента коммуникативной компетенции. Вестник КГУ им. Н.А. Некрасова. Кострома, 2008. С. 343–345.

Теньер Л. Основы структурного синтаксиса. Москва : Прогресс, 1988. 686 с.

Циммерлинг А.В. Избранные работы. Москва : Нестор-История, 2019. 540 с.

Weinrich H. Textgrammatik der deutschen Sprache. Mannheim, Leipzig, Wien, Zürich : Denverlag, 1993. 312 s.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-09-23