ЖІНОЧИЙ ПОГЛЯД НА РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКУ ВІЙНУ: ФЕМІННІ РОЛІ ТА СТРАТЕГІЇ ПОДОЛАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ І ПОСТКОЛОНІАЛЬНИХ ТРАВМ У ТВОРАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДРАМАТУРГІЇ

Анотація

Анотація. Мета статті: класифікувати жіночі ролі та описати стратегії подолання психологічних і постколоніальних травм, висвітлені у сучасній українській жіночій драматургії про російсько-українську війну 2022–2024 рр. Методологія: цілісний аналіз літературного твору, метод класифікації, системний підхід до вивчення художньої структури тексту з використанням феміністичних стратегій в літературознавстві, психологічних теорій та концепцій, а саме теорії архетипів К. Г. Юнга, теорії травми та колективної психотравми Т. Хюбла, Дж. А. Коена, Е. Деблінгера, Дж. Л. Германа, А. П. Маннаріно. Новизна: розвідка базується на аналізі п’єс драматургинь про російсько-українську війну з порталу сучасної української драматургії Ukrdramahub, які не були об’єктом наукового дослідження. Висновки. У сучасній жіночій українській драматургії виокремлення амплуа воїна, волонтерки, матері, біженки, жертви та нараторки свідчить про суттєву зміну традиційних гендерних ролей та значний вплив екстремальної, кризової ситуації на фемінно-маскулінні стратегії поведінки жінок. Ці ролі показують, що жінка в суспільстві воєнного стану виконує функції, які раніше вважалися суто чоловічими, такі, як участь у бойових діях або активна громадська діяльність, її стратегії поведінки стають більш гнучкими та адаптивними. Жінка може бути сильною й незалежною, виконуючи роль захисниці або волонтерки, але водночас зберігати традиційні фемінні якості, такі, як материнство, емпатія, піклування про родину, слабких та нужденних. Розмивання жорстких гендерних меж, створення нових, більш комплексних моделей жіночої поведінки, втілене в постатях героїнь театрально-перформативних нарацій українських драматургинь, органічно співіснує з іншою тенденцією – актуалізацією символічного образу Берегині Роду та архетипу Великої Матері, що сприяє пропрацюванню колективних транспоколіннєвих травм, активації зв’язків з родом і пам’яттю предків, процесів усвідомленої національної ідентифікації та розриву з колоніальним минулим.