УКРАЇНСЬКІ СЛОВОТВІРНІ ФЕМІНА(І)ТИВИ В КОНТЕКСТІ ПРИНЦИПУ АНТРОПОЦЕНТРИЗМУ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4565.2023.56.8Ключові слова:
антропоцентризм, деривація, лексикон, суфікс, фемінізація, фемінатив / фемінітив, українська мова.Анотація
Анотація. У статті активну ділянку сучасного словотворення – фемінізацію – розглянуто з позицій антропоцентризму як одного з визначальних принципів нинішньої мовознавчої науки. Його сутність корелює з тезою: пізнати мову, абстрагувавшись цілковито від людини, її носія й творця, неможливо, так само як пізнати людину, її духовний світ поза її мовою (мовленням). У контексті досліджуваної проблеми засвідчено незмінно високий упродовж останнього пів століття інтерес дослідників до творення й функціонування назв осіб жіночої статі, а також до чинників, лінгвальних і екстралінгвальних, які ці процеси стимулюють чи, навпаки, сповільнюють. Відзначено природність цього типу назв у лексичній системі української мови, їхню тисячолітню вкоріненість у питомий мовний ґрунт, а значить, і історичну тяглість, бо концепти ЧОЛОВІК і ЖІНКА належать до визначальних в україномовній картині світу. Підтверджено, що новітні феміна(і)тиви, як і похідні одиниці словника загалом, своєю словотвірною структурою актуалізують значущі для соціуму об’єкти й ділянки позамовної дійсності, фіксують способи та напрямки їх осмислення й оцінки, віддзеркалюють зміни в зовнішньому щодо мови світі. Показано, що новітні феміна(і)тиви (а це здебільшого назви жінок за професією, посадою, родом заняття, званням) перебувають на вістрі суспільної уваги й мають як своїх прихильників, так і критиків, особливо через неоковирність, немилозвучність деяких із них. Наголошено, що впорядкування підсистеми назв осіб жіночої статі вимагає від відповідальних мовців виваженого підходу. Бо, з одного боку, жінка як активний член сучасного суспільства не має бути непомітною в мові, а з іншого – за її лексичного окреслення недопустиме жодне зі структурно-системних порушень, що могло б спровокувати негативну емоцію чи пейоративну оцінку.
Посилання
Абетка фемінітивів. По той бік новин. Проєкт «По той бік гендеру». 2022. URL: https://behindthenews.ua/spetsproiekti/po-toy-bik-genderu/abetka-feminitiviv-358/.
Ажнюк Б. М. Мовна політика : Україна і світ : Монографія. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2021. 420 с.
Архангельська А. М. Маскулінізоване вираження nomina feminina та фемінізоване вираження nomina masculina у слов’янських мовах: взаємодія «свого» і «чужого». Мовознавство, 2007. № 1. С. 23–37.
Архангельська А. Femina cognita. Українська жінка у слові й словнику. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2019. 444 с.
Білоусенко П. І., Німчук В. В. Нариси з історії українського словотворення (суфікс -иця). Київ; Запоріжжя, 2002. 206 с.
Бiлоусенко П. I., Нiмчук В. В. Нариси з iсторiї українського словотворення (суфiкс -ина): Монографiя. Запорiжжя; Ялта; Київ: Лiпс, 2009. 250 с.
Брус М. П. Фемінітиви в українській мові: генеза, еволюція, функціонування : монографія. Івано-Франківськ : ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», 2019. 440 с.
Васильєва О. Фемінітиви проти скрєп: що переможе? Повага. URL: https://povaha.org.ua/feminityvy--proty-skryep-shho-peremozhe/.
Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови : Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; За ред. І. Р. Вихованця. Київ : Унів. вид-во «Пульсари», 2004. 400 с.
Вплив суспільних змін на розвиток української мови: Монографія / Є. А. Карпіловська, Л. П. Кислюк, Н. Ф. Клименко, В. І. Критська, Т. К. Пуздирєва, Ю. В. Романюк; Відп. ред. Є. А. Карпіловська. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017. 444 с.
Гінзбург М. Професійні назви як дзеркало ґендерної рівності. Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. Київ, 2012. С. 7–27.
Залєток Н. Жінки на військовій службі у Великій Британії та СРСР у роки Другої світової війни. Київ : ПФ «ПП «Фоліант», 2022. 432 с.
Зміна № 9. ДК 003:2010. Класифікатор професій. Наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 1574 від 18.08.2020. Київ, 2020. 10 с. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1574915-20#Text.
Кислюк Л. П. Сучасна українська словотвірна номінація : ресурси та тенденції розвитку : Монографія. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017. 424 с.
Ковалик I. I. Словотворчий розряд суфіксальних загальних назв живих істот жіночої статі у східнослов’янських мовах у порівнянні з іншими слов’янськими мовами. Питання українського мовознавства. Львів: Вид-во Львівського університету, 1962. Кн. 5. С. 3–34.
Курс сучасної української літературної мови / [за ред. Л. А. Булаховського]. Київ : Радянcька школа, 1951. Т. І : 1. Вступ. 2. Лексика. 3. Фонетика. 4. Морфологія. 5. Наголос. 520 с.
Нелюба А. М. Жарґоновий «жіночий» словотвір на тлі літературномовних інновацій. Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. 2014. Вип. 38. С. 90–97. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpkhnpu_lingv_2014_38_15.
Плачинда Г. Словничок фемінітивів для прес-офіцерів та прес-офіцерок територіальних управлінь Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Київ, 2018. URL: https://bit.ly/3HrGB4u.
Потебня О. О. Естетика і поетика слова: Збірник. Пер. з рос. / Упоряд., вступ, ст., приміт. І. В. Іваньо, А. І. Колодної. Київ : Мистецтво, 1985. 302 с.
Радіонов В. Про фемінітиви всерйоз і жартома. Закон і бізнес. 7.04–13.04. 2018. URL: https://zib.com.ua/ua/132519.html.
Редько Є. Жінки. Арґо. Словотвір. Rossica Olomucensia. Časopis pro ruskou a slovanskou filologii. 2015. N. 1. Vol. LIV. S. 73–85. URL: https://www.academia.edu/19577720/.
Родніна Л. О. Суфіксальний словотвір іменників у сучасній українській мові. Словотвір сучасної української літературної мови. Київ: Наукова думка, 1979. С. 57–118.
Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія. Полтава : Довкілля-К, 2011. 844 с.
Селігей П. О. Українська мова у 2222 році : Вступ до лінгвофутурології / НАН України, Інститут мовознавства ім О. О. Потебні, Київ : Академперіодика, 2022. 452 с.
Синчак О. Лексикографка чи лексикографиня? Українсько-польські паралелі жіночого словотворення. Slavica Wratislaviensia. CLXXVI. Т. 176. Wrocław, 2022. S. 103–115. DOI : https://doi.org/10.19195/0137-1150.176.8.
Синчак О. Вебсловник жіночих назв української мови. 2022. URL: r2u.org.ua
Сімович В. Граматика української мови. 2-ге доп. вид. Ляйпціґ, 1921 / [фотопередрук з післясловом Олекси Горбача]. Мюнхен, 1986. 584. c. URL : http://irbis-nbuv.gov.ua/.
Скакун І. О. Перспективи антропоцентризму в сучасній науковій картині світу. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2015. С. 193–196. URL: http://www.apfs.nuoua.od.ua/archive/5_2015/48.pdf.
Словарь української мови: [у 4 т.]/ зібр. ред. журн. «Киевская Старина» ; упоряд., з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко. Київ, 1907–1909. URL : https://shron2.chtyvo.org.ua/Hrinchenko/Slovar_ukrainskoi_movy.pdf?.
Собецька Н. В. Фемінітиви у процесі лінгвістичних трансформацій. Освітній простір ХХІ століття : реалії, новації, перспективи : матеріали наук.-практ. конф. [м. Тернопіль, 23 лют. 2017 р.]. Тернопіль : ТНЕУ, 2017. С. 67–71. URL : http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/21500
Ставицька Л. Гендер : мова, свідомість, комунікація. Київ : КММ 2015. 440 с.
Стишов О. Особливості суфіксального словотворення неологізмів на позначення осіб у сучасній українській мові. Лінгвістичні дослідження: зб. наук. праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди. 2020. Вип. 53. С. 127–140. DOI : https://doi.org/10.34142/23127546.2020.53.12
Тараненко О. О. Андроцентризм у системі мовних координат і сучасний гендерний рух : Монографія. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2021. 112 с.
Фаріон І. Фемінітиви: хто і чому просуває ґвалтування української мови. URL : https://www.youtube.com/watch?v=TRxqiSGeL2E.
Фекета І. І. Жіночі особові назви в українській мові (творення і вживання) : дис. … канд. філол. наук : 10.02.02 / Ужгородський національний університет. Ужгород, 1968. 369 с.
