ФУНКЦІЮВАННЯ ВТОРИННИХ ВИГУКІВ В АСПЕКТІ КАТЕГОРІЇ ОЦІНКИ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4565.2023.54.15Ключові слова:
вторинні вигуки, емоційний, оцінний, поліфункційність, тональність мовленняАнотація
У статті схарактеризовано особливості вживання вторинних вигуків як дискурсивних слів у фокусі аксіологічної прагмалінгвістики, що й становить мету цієї розвідки. Актуалізовано терміни «вигук», «інтерʼєктивація», «тональність мовлення», «емоційний», «оцінний», визначено роль вторинних вигуків у реалізації оцінної функції. Основними методами дослідження є метод вибірки, використаний для відбирання фактичного матеріалу; компонентного аналізу – для моделювання смислового навантаження досліджуваних лексем; аксіологічний – для актуалізації й вияву оцінного компонента в контекстах; аналізу й синтезу – для системного опису й репрезентації типів досліджуваних одиниць. Для підтвердження теоретичних положень наукової розвідки проаналізовано приклади з творів української художньої літератури к. XVIII – поч. XXI століть. У процесі дослідження використано тлумачення значень вторинних вигуків із словника міжчастиномовних омонімів сучасної української мови (Глібчук & Добосевич, 2016) для опису особливостей їх уживання в аспекті лінгвоаксіології. Наукова новизна роботи полягає в спробі опису специфіки використання вторинних вигуків для вираження аксіологічних смислів у сучасній українській мові. Запропоновано класифікацію досліджуваних одиниць з огляду на участь у моделюванні позитивночи негативнооцінної тональності мовлення. Доведено, що окремі з них відзначаються поліфункційністю, тобто здатністю реперезентувати полярні оцінні відтінки значень, та вживанням в іронічному переосмисленні, що спричиняє зміну аксіологічного характеру висловлення на протилежний. Проаналізований матеріал свідчить про необхідність вдосконалення сучасних словників української мови щодо кваліфікації вторинних вигуків як «емоційних», так і «оцінних / емоційно-оцінних», розширення їх тлумачень щодо здатності вигуків бути поліфункційними чи змінювати оцінне значення в іронічно маркованому контексті. Це забезпечить більш детальний комплексний опис цих елементів, що допоможе сучасним мовцям простежити їхні стереотипні функції для вдосконалення власної мовотворчості.
Посилання
Глібчук Н., Добосевич У. Словник міжчастиномовних омонімів сучасної української мови. Львів : Апріорі, 2016. 640 с.
Грищенко А. П., Мацько Л. І., Плющ М. Я. та ін. Сучасна українська літературна мова. Київ : Вища школа, 2002. 439 с.
Калита О. М. Засоби іронії в малій прозі (кінець ХХ – початок ХХІ століття) : монографія. Київ : Видавництво НПУ імені М. П. Драгоманова, 2013. 238 с.
Кузьменко В. О. Характеристика первинних та вторинних вигуків в сучасній німецькій мові. Актуальні проблеми природничих і гуманітарних наук у дослідженнях молодих учених «Родзинка – 2019» / XXI Всеукраїнська наукова конференція молодих учених. Черкаси, 2019. С. 417−418.
Малярчук О. В. Прагматичні особливості англійських вигуків як засобів вербалізації емоцій. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Філологія. 2014. Вип. 9. С. 96−100.
Мацько Л. І. Інтер’єктивація в українській мові. Українське мовознавство. Київ : КДУ ім. Т. Г. Шевченка, 1979. Вип. 7. С. 21−27.
Сліпецька В. Д. Взаємозв’язок понять емоційність, оцінка, експресивність – актуальна проблема лінгвістичної теорії емоцій. Studia Ukrainica Poznaniensia. Zeszyt IV. Poznan: Adam Mickiewicz University Press, 2016. С. 149–154.
Халіман О. В. Граматика оцінки : морфологічні категорії української мови : монографія. Харків : Майдан, 2019. 458 с.
Халіман О. В. Система метамови граматики оцiнки : iнтерпретацiя термiна тональнiсть. Slavica Slovaca, 2, 2020, 269–276.
Яковлева Т. В. Функціювання первинних вигуків в аспекті категорії оцінки. Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Філологія», 52, 2022, 79–87.
Ameka F. Interjections: The Universal Yet Neglected Part of Speech. Journal of Pragmatics. 1992. № 18. P. 101–118.
