МОВНИЙ ОБРАЗ БОГА В ТЕКСТАХ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4565.2023.54.5Ключові слова:
Бог, бібліїзм, мовний образ, слово-образ, народнопісенний текстАнотація
У статті розглянуто засоби вербалізації образу Бога в текстах українських народних пісень, описано їхню семантику та структуру. Для реалізації поставленої мети виокремлено одиниці на позначення мовного образу Бога, з’ясовано специфіку їх змісту в різні часи через призму міфологійно-релігійного бачення носіїв фольклору. Матеріалом аналізу слугували тексти, зафіксовані в збірниках ХХ–ХХІ ст. із різних регіонів України, а також розміщені на інтернет-сайті «Українські пісні. 2003–2022». Для дослідження використано описовий метод, який уможливив систематизацію складників мовного образу в парадигматичному та синтагматичному вимірах; метод компонентного аналізу семантики слова, що дав змогу виокремити елементи денотативно-сигніфікативного й конотативного значень ключових слів; метод контекстного аналізу, що сприяв встановленню змістово-естетичних функцій мовних одиниць у народнопісенному тексті. Аналіз великої джерельної бази дав змогу з’ясувати, що мовний образ Бога в найдавнішому осмисленні виразно змальований у календарно-обрядових піснях зимового циклу. Тут він має дохристиянський зміст і позначає уособлену в божество надприродну силу, в якої наші предки просили захисту та підтримки. На думку К. Сосенка, він є замінником прадіда – Діда, Дідуха. Водночас цей образ символізує господаря доби родового побуту. Типові мовні форми: демінутиви-іменники, короткі стягнені та нестягнені прикметники, наслідки давніх чергувань о з і, дифтонізоване утворення Буиг – підтверджують давню традицію засвоєння ключового слова-поняття Бог. Відзначено, що слово-бібліїзм Бог має розширену семантичну структуру, що відображає архаїчні уявлення й набуває нових, притаманних християнському віровченню. У семантиці мовного образу виокремлено семи: ‘вища сила’, ‘творець’, ‘захисник’, ‘помічник’, ‘отець’, ‘господар’, ‘селянин’, ‘хлібороб’. Спостережено нечітке розрізнення одиниць Бог-Отець і Бог-Син унаслідок апокрифічних рис народної поезії. Зауважено, що мовний образ Бога, який відображає мовомислення українців, набув етнолінгвального змісту, став етнознаком української культури.
Посилання
Возняк М. Історія української літератури : у 2 кн. Кн. 2. Львів : Світ, 1994. 555 с.
Грушевський М. Історія української літератури : в 6 т. Т. 1. Київ : Либідь, 1993. 391 с.
Данилюк Н. Біблійні слова-образи в текстах українських народних пісень. Studia Ukrainica Varsovensia. 2020. T. 8. P. 41–59. URL : https://wuw.pl/data/include/cms//Studia_Ucrainica_2020_8.pdf?v=1601463066046 (дата звернення 13.07.2023).
Іванникова Л. Біблійні символи в українському фольклорі : Єрусалим, Голгофа, благодатний вогонь. Міфологія і фольклор. 2012. № 2–3. С. 11–15.
Кметь І. Ф. Образ Божої Матері у фольклорі : українська апокрифічна традиція : автореф. дис…канд. філол. наук / 10.01.07. – фольклористика. Львів, 2009. 18 с.
Колесник Н. Сакральний онімопростір української календарно-обрядової поезії. Науковий вісник Чернівецького національного університету. Слов’янська філологія. 2013. Вип. 697–699. С. 257–262.
Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Дохристиянські вірування українського народу. Київ : Обереги, 1992. 424 с.
Піддубна Н. В. Теорія теолінгвістики : феномен біблійності в українській лінгвокультурі та омовлення релігійної картини світу (аналіз дискурсивної практики ХІХ ст.) : автореф. дис… доктора філол. наук / 10.02.01 – українська мова. Одеса, 2020. 36 с.
Русанівський В. М. Єдиний мовно-образний простір української ментальності. Мовознавство. 1993. № 6. С. 3–13.
Сосенко К. Різдво-Коляда і Щедрий Вечір : культурологічна оповідь. Київ : Укр. письм., 1994. 286 с.
Худаш М. Походження імен та релігійно-міфологічні функції давньоруських і спільнослов’янських язичницьких божеств : монографія. Львів : Ін-т народознавства НАНУ, 2012. 1062 с.
Zowczak M. Biblia ludowa. Interpretacje wątkow biblijnych w kulturze ludowej. Wrocław : Wydawnictwo Funna, 2000. 566 s.