ВЛАСНІ НАЗВИ В УКРАЇНСЬКОМУ ПІСЕННОМУ ФОЛЬКЛОРІ: ДО ПРОБЛЕМИ СЕМАНТИКИ

Анотація

Стаття присвячена проблемі семантики власних назв, зокрема особливостям лексичного значення народнопісенних онімів. Незважаючи на те, що початки дослідження семантичного статусу імені сягають ледь не доби античності, мовознавці й досі в поглядах на цю проблему не можуть дійти згоди. Труднощі вирішення цього складного питання зумовлені багатьма як об’єктивними, так і суб’єктивними чинниками. До об’єктивних, окрім властивих онімам засадничо особливостей сигніфікації, віднесемо: залежність характеру онімної семантики від специфіки референції в межах різних онімних розрядів і класів; різну реалізацію смислових потенцій власної назви на рівні мови й мовлення; відмінні умови онтологічного буття власної назви на різних етапах розвитку української системи називання тощо. До суб’єктивних чинників належить вибір різних підходів до розгляду питання специфіки лексичного значення онімів. З цього приводу особливий інтерес для дослідника задекларованої проблеми мають фольклорні власні назви, семантична специфіка яких насамперед виформовується відповідно до семантичної специфіки власної назви загалом, а, з іншого боку, зазнає трансформацій у лоні фольклорної мови як такої. Проведений аналіз засвідчив, що семантичний потенціал фольклорних власних назв у пісенних текстах доволі різний. З одного боку – змінні, контекстуально-специфічні оніми. Обсяг їхнього інтенсіоналу коливається від мінімального – інформації про семантичний клас, до якого належить позначуваний ними референт (якщо йдеться про буття цих назв у друкованих текстах) і до максимального під час конкретного виконання тексту, коли обсяг їхньої інформаційної насиченості може перевершувати інтенсіонал загальних назв. Інші фольклорні оніми – це оніми-константи, унікально-специфічні найменування з потужним конотативним потенціалом, чию багату семантичну структуру формують мовні, мовленнєві й позалінгвальні компоненти. Вважаємо, що вивчення особливостей семантики фольклорних онімів поглибить розуміння семантичного статусу власних назв, механізмів та принципів онімної номінації загалом та матиме сприятливий вплив на розуміння природи оніма як такого.