ПРОБЛЕМА ВИБОРУ ТА МОРАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У РОМАНІ М. ШЕЛЛІ «ФРАНКЕНШТЕЙН»

Анотація

Наукові відкриття підсилюють віру людини у власні сили й здатність творити. Письменники різних епох та в різній творчій манері – від фантастичної до сатирично-викривальної – зверталися до бажання людини змінити природу. У цій статті ми торкаємося проблеми створення людини у творі М. Шеллі «Франкенштейн», що є хрестоматійним зразком готичного роману жахів, проте доволі недооціненим у контексті потрактування філософської проблеми моральної відповідальності й вибору життєвого шляху та позиції. У творчому методі М. Шеллі простежуємо синтез романтико-готичних ідей про природу людського страху та етично-філософських постулатів Просвітництва. Останні полягають у порушенні питання про людське щастя. Створена науковцем потвора має надзвичайний потенціал, який не може бути реалізованим через стереотипність мислення людського суспільства. Письменниця захоплюється науковим ентузіазмом героя, поважає його бажання удосконалювати людину і світ, проте наголошує на невчасності таких експериментів. Авторка увиразнює неправомірність втручання людини в природні процеси, демонструючи силу природи та її здатність до відновлення після наруги, караючи творця руками його творіння. Головний герой Мері Шеллі став майже архетипним образом, що уособлює жах, проте за задумом письменниці жахливим і потворним є не персонаж, а експеримент, що його породив. Аналіз ситуацій, у які потрапляє головний герой, допоміг з’ясувати, що той перебуває на маргінесі світобудови, тому й порушує питання про доцільність власної появи на світ. Вивчення цих характеротвірних фактів є основною метою дослідження, у результаті якого доходимо висновку: втручання людини в закони природи неправомірне, бо призводить до драматичної розв’язки.