СКЛАДЕНІ ОЙКОНІМИ УКРАЇНИ НА ‑ІВК‑А ХІХ–ХХІ СТОЛІТЬ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4565.2022.51.5

Ключові слова:

топонім, ойконім, складений ойконім, структурний аналіз, апелятив, атрибут.

Анотація

Анотація. Стаття присвячена аналізу складених ойконімів України з формантом ‑івк‑а XIX–XXI століть. У статті проаналізовано проблему розрізнення складних та складених назв. Мета нашого дослідження – зафіксувати та проаналізувати складені назви поселень на ‑івк‑а. За основу поділу взято структурний критерій. Засвідчено 1546 складених назв. Усі оніми поділено на дві групи: 1. Ойконіми, атрибути яких характеризують назви населених пунктів за різноманітними ознаками (1298 назв); 2. Ойконіми-прикладки (191 назва). Атрибути в складених ойконімах вказують на різні ознаки: час заснування (Нова, Стара: Нова Павлівка, Стара Вижівка), розмір (Мала, Велика: Мала Солтанівка), на місце розташування населеного пункту (Верхня, Середня, Нижня, Західна, Східна: Нижня Жужманівка), на характер місцевості, рослинного світу (Польова, Лісова, Степова тощо: Лісова Лисіївка), колір (Зелена, Червона, Жовта: Зелена Рубанівка) тощо. Засвідчено 153 назви населених пунктів, атрибутами яких є порядкові числівники, зазвичай Перша чи Друга (Білоусівка Перша), зрідка Третя (Голубинівка Третя). Найбільше зафіксовано назв, атрибути яких вказують на час заснування поселення (833 назви), з них 775 містять компонент Нова (Ново-). Означальні компоненти складених ойконімів часто мають протилежне семантичне навантаження, відповідно утворюють повні та неповні опозиційні пари. Зафіксовано також контекстуально опозиційні ойконіми. Атрибутом у складених ойконімах також виступає прикметник з суфіксом ‑ськ, який виражає етнічний аспект чи вказує на відношення до інших топонімів (наприклад, Сапанівська Хотівка). Ойконіми-прикладки зазвичай вказують на засновника поселення або ж на локалізацію населеного пункту (Петро-Михайлівка). Часто такі назви утворені внаслідок об’єднання двох поселень в один (наприклад, Дубівчик-Маслівка). Зафіксовано прикладкові конструкції, утворені поєднанням ойконіма на ‑івк‑а та апелятива, що позначає тип поселення (Хуторо-Миколаївка) або місце виробничої діяльності (Рудня-Гацьківка). Окремо виділено складені ойконіми, утворені за допомогою прийменників (Коло-Михайлівка), а також меморіальні ойконіми (Тарасо-Шевченківка). Найбільше складених ойконімів зафіксовано у ХХ столітті, найменше – у ХІХ. Простежуємо тенденцію до економії мовних форм. Аналізуючи територіальне поширення ойконімів на ‑івк‑а, стверджуємо, що складені назви найбільш характерні для Дніпропетровської, Донецької, Кіровоградської, Одеської, Сумської областей, найменше таких назв засвідчено у західних областях України.

Посилання

Бучко Д. Г. Кілька уваг про атрибути в складених ойконімах. Студії з ономастики та етимології. Київ, 2004. С. 16–21.

Бучко Д. Г. Основні принципи і способи номінації поселень у Галицькій землі (за даними реєстру поселень з 1670 р.). Історична та сучасна українська ономастика : Вибрані праці. Чернівці: Букрек, 2013. С. 346–356.

Бучко Д. Г. Післявоєнне впорядкування назв населених пунктів і його вплив на ойконімійну систему України. Історична та сучасна українська ономастика: Вибрані праці. Чернівці : Букрек, 2013. С. 225–233.

Бучко Д. Г. Походження назв населених пунктів Покуття. Львів : Світ, 1990. 144 с.

Голінатий О. П. Лексико-семантична основа ойконімії Кіровоградщини. Актуальні проблеми філології та перекладознавства. 2013. № 6(2). С. 83–92.

Гумецька Л. Л. Нарис словотворчої системи української актової мови ХІV–ХV ст. Київ : В‑во АН УРСР, 1958. 298 с.

Дика Л. Л. Складні та складені ойконіми Східного Поділля : семантика та структура. Рідне слово в етнокультурному вимірі : Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції / Упор. М. Федурко, В. Котович, Г. Філь. Дрогобич : Посвіт, 2011. С. 116–124.

Касім Г. Ю. Через дефіс чи разом? Культура слова. 1978, № 14. С. 73–78.

Котович В. В. Ойконіми Тернопільщини на ‑івка: лінгвокультурологічний аспект. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Мовознавство. Тернопіль, 2017. № 1 (27). С. 175–183. Котович В. В. Християнські мотиви в ойконімах України : лінгвокультурологічний аспект. Studia Ucrainica Varsoviensia. Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego. 2019, Vol. 7. С. 13–22. DOI 10.5604/01.3001.0013.6008

Купчинська З. О. Архаїчні ойконіми на*-ьskъ: Верхнє та Середнє Придністер’я (ХІ–ХХІ ст.). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Мовознавство. Тернопіль, 2017. № І(27). С. 194–198. Купчинська З. О. Архаїчні ойконіми на *-ьskъ: Правобережне Полісся (XX–ХІХ ст.). Вісник Львів- ського університету. Серія філологічна. Львів, 2017. № 64. Ч. ІІ. С. 18–29.

Масенко Л. Т. Розвиток топонімічної лексики. Історія української мови. Лексика і фразеологія. Київ : Наук. Думка, 1983. С. 620–659. Мосур О. С. Мікротопонімія кінця XVIII – початку XIX століття: Самбірський циркул : дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Львів, 2019. 205 с.

Скляренко О., Скляренко О. Типологічна ономастика : монографія : у 5 кн. Книга друга : Ономастичний словотвір у типологічному ракурсі. Одеса : Астропринт, 2013. 408 с.

Царалунга І.Б. Складені ойконіми на ‑ани (‑яни). Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Слов’яни: історія, мова, культура». Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2005. Т. 1. С. 60–62.

Яцій В. О. Ойконіми Івано-Франківщини з суфіксом ‑ів та його різновидами. Культура слова. Київ : Інститут української мови НАН України, 2005. № 65. С. 80–82.

Czapla A. Nazwy miejscowości historycznej ziemi Lwowskiej. Lublin : T-wo Naukowe Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego Jana Pawła II, 2011. 327 s. Рец. на кн.: Вербич. С. О. Студії з ономастики та етимології / Відп. ред. В. П. Шульгач. Київ, 2014. С. 183–199.

ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

АТПУ – Адміністративно-територіальний поділ України за станом на 01.02.2021 / ВР України. URL : http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/a002

ІМС – Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. Київ, 1967–1973. Т. 1–26.

ЙФМ – Йосифінська (1785–1788) і Францисканська (1819–1820) метрики. Перші поземельні кадастри Галичини. Покажчик населених пунктів. Київ, 1965.

УкрАТП – Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року / Відп. ред. М. Ф. Попівський. Київ : Українське видавництво політичної літератури, 1947. 1062 с.

SGKP – Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. TT. I–XІV, Warszawa, 1880–1914.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-02-16