СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛЕКСИКИ І. ФРАНКА В ДИСКУРСІ НАЦІОНАЛЬНОГО ІМПЕРАТИВУ (НА МАТЕРІАЛІ ПРАЦІ І. ФРАНКА «МІЖ СВОЇМИ. ЕПІЗОД ІЗ ВЗАЄМИН МІЖ ГАЛИЧАНАМИ Й УКРАЇНЦЯМИ 1897 РОКУ»)

Анотація

У статті на матеріалі праці Івана Франка «Між своїми. Епізод із взаємин між галичанами й українцями 1897 р.» проаналізовано політичну термінолексику письменника, окреслено її структурно-семантичні особливості та націоцентричні домінанти за допомогою структурно-статистичного, описового та національно-екзистенційного методів, що широко віддзеркалюють термінологічні аспекти мови І. Франка, зокрема ті, що спричинені його ідейно-національними поглядами та тогочасними реаліями. З’ясовано, що найпродуктивнішою є лексика на позначення політичних рухів, доктрин, течій, принципів, ідеологій. Менш продуктивно виокреслено номени суб’єктів-прихильників політичних ідей, рухів; форм виборчого процесу та міжнаукові терміни: політико-економічні, політико-правничі й політико-юридичні. У проаналізованій статті І. Франка виокремлюємо з погляду структури двокомпонентні (6), однокомпонентні (24) номени термінолексики, серед яких розрізняємо синонімічні (2) та варіативні (2) форми як свідчення розвитку політичної мовної сфери в синхронії та розширення цього виду термінології в семантичних варіаціях через вкраплення іншомовних тенденцій на мовному та мисленнєвому рівнях. Це відобразилось у політичних тенденціях того часу, результати чинності яких – політико-юридичні терміни та форми виборчого процесу – збереглись і до сьогодні. Політичну термінолексику І. Франка ми розглянули крізь призму національного імперативу, що формує цілісне бачення Каменярем політичної ситуації, спрямувань її розвитку та надання імпульсу націоствердження народу загалом та еліти зокрема, що особливо характерно в період світоглядного становлення письменника кінця ХІХ – початку ХХ ст. Установлено, що політична термінолексика І. Франка різногранно відбиває тогочасні події, відтворює розвиток української політичної терміносистеми та номінує націєтвірні інвективи, що глибоко закорінені в канву пріоритетності незалежного, відмежованого українського «Я» як відображення національного ідеалу.