СТАНОВЛЕННЯ МОДЕЛІ УСНО-ПИСЬМОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ У ДАВНЬОФРАНЦУЗЬКІЙ СЛОВЕСНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.2Ключові слова:
пролог, Кретьєн де Труа, давньофранцузька мова, давньофранцузька словесність, усна комунікація, письмова комунікація, перформансАнотація
У статті розглянуто проблему становлення моделі усно-письмової комунікації в давньофранцузькій словесності на матеріалі прологів до оповідних творів Кретьєна де Труа, відомого поета ХІІ ст. Незважаючи на значну кількість робіт, присвячених вивченню різних аспектів давньофранцузької мови та словесності, власне комунікативні аспекти ще не знайшли достатнього наукового висвітлення, що зумовило актуальність і новизну цієї розвідки. Прологи виокремлюють в особливу поліфункційну структуру, яка є рефлексією самого твору (метакомунікативна та інформативна функції), вступом до ситуації спілкування, заохоченням і залученням до неї інших комунікативних акторів (фатична та промоційна функції), презентацією автора і твору та їх позиціонування в системі культурних форм, цінностей і уявлень (презентаційна, оцінна, інтертекстуальна функції). Аналіз цього матеріалу вимагає врахування низки чинників, серед яких чинник двомовності, переважно усної форми функціонування давньофранцузької мови, особливого статусу слова промовленого / написаного, тенденції до формульної, фіксованої форми викладу, процесів переходу від анонімного до особистого авторства та інших. Основними семантичними осередками прологів до творів Кретьєна де Труа є епістемічно-когнітивні, комунікативні, діяльнісні, часові, модальні аспекти. До комунікативної ситуації прологу включено різні комунікативні інстанції, які утворюють складну поліфонічну структуру, в якій актуальна ситуація виконання твору, його перформанс спроєктовані на ширшу часову й соціально-просторову площину тексту написаного. Проаналізовано також прагмадискурсивні аспекти прологів, сфокусовані на презентації автора та його твору. Саме авторство представлене складною кореляцією спільного оповідного фонду й власне авторського внеску стосовно стилю, форми, якості викладу загалом. Встановлено мовні форми презентації комунікативних інстанцій та основні локутивні компоненти організації комунікативної структури прологів.
Посилання
Бурбело В. Б. Комунікативні і дискурсивні іпостасі мовця у французькій лінгвокультурі. Мовні і концептуальні картини світу, 2013, 43(1). С. 192–203.
Бурбело В. Б. Метакомунікативний компонент французьких середньовічних текстів (драма, епос, повчання). Наукова спадщина професора Ю. О. Жлуктенка та сучасне мовознавство : Збірник наукових праць. Київ, 2000. С. 49–53.
Серио П. (Ред.). Квадратура смысла. Французская школа анализа дискурса. Москва : Прогресс. 2002. 416 с.
Birge Vitz E. Orality and Performance in Early French Romance. Cambridge : D. S. Brewer, 1998. vii, 305 p.
Boucheron P., Offenstadt N. (Dir.). L’espace public au Moyen Âge. Paris : Presses universitaires de France, 2012. 380 p.
Boudreau C., Fianu K., Gauvard C., Hébert M. (Dir.). Information et Société en Occident à la fin du Moyen Âge. Actes du Colloque international tenu à l’Université du Québec à Montréal et à l’Université d’Ottawa (2002), Paris : Publications de la Sorbonne, 2004. 463 p.
Burbelo V. Le locuteur épique: l’instance discursive dans la perspective typologique et diachronique. Науковий Вісник Чернівецького університету. 2008. 386. С. 44–51.
Cerquiglini B. La parole médiévale: discours, syntaxe, texte. Paris : Editions de Minuit, 1981. 252 p.
Chrétien de Troyes. OEuvres complètes. Paris: Éditions Gallimard, 1994. Lix, 1530.
Denoyelle C. (Ed.). De l’oral a l’écrit. Le dialogue à travers les genres romanesque et théâtral. Orléans: Paradigme, 2013. 366 p.
Guillot C., Lavrentiev A., Pincemin B. Heiden S. Le discours direct au Moyen Âge : vers une définition et une méthodologie d’analyse. Langages. 2013. 14. P. 41.
Guillot C., Prévost S., Lavrentiev A. Oral représenté et diachronie: étude des incises en français médiéval.
F. Neveu, P. Blumenthal, L. Hriba, A. Gerstenberg, J. Meinschaefer et S. Prévost (Eds.). 4ème Congrès Mondial de Linguistique française, 2014. Jul. Berlin. P. 259–276.
Hamesse J. (Ed.). Les prologues médiévaux. Actes du Colloque international organise par l’Academia Belgica et l’Ecole francaise de Rome avec le concours de la F.I.D.E.M. (Rome, 26–28 mars 1998), Turnhout : Brepols Publishers, 2000. Xxiii, 691 p.
La circulation des nouvelles au Moyen Âge. XXIVe Congrès de la SHMESP (Avignon, 1993). Paris : Publications de la Sorbonne, 1994. 264 p.
La voix au Moyen âge. Paris : Éditions de la Sorbonne, 2020. 381 p.
Lett D., Offenstadt N. (Dir.) Haro! Noël! Oyé! Pratiques du cri au Moyen Âge. Paris : Éditions de la Sorbonne, 2003. 248 p.
López Muñoz, J.M., Marinette, S. (Coord.). Genre et discours rapporté en français médiéval. Paris : Éditions l’Harmattan, 2016. 190 p.
Maranda P. The Popular Subdiscourse: Probabilistic Semantic Networks. Current Anthropology. 1978. 19(2). Pp. 396–397.
Marchello-Nizia C. L’oral représenté : un accès construit à une face cachée des langues «mortes». 2012. Retrieved from: http://diachro-v.ens-lyon.fr/doc/CMN.pdf
Marnette S. La signalisation du discours rapporté en français médiéval. Langue Française. 2006. 149. P. 31–47.
Menache S. The vox Dei: communication in the Middle Ages. Oxford : Oxford University Press, 1990. 368 p.
Menéndez Pidal R. «La Chanson de Roland» et la tradition épique des Francs. Paris: Editions A. et. J. Picard, 1960. 543 p.
Muterspaugh S.D. The prologue in medieval French epic and romance. A Dissertation. New York University, 1994. 290 p.
Nølke H. Linguistic Polyphony. Leiden: Brill, 2017. Xiv, 210.
Rodríguez Somolinos A. Voirement, de si haut si bas: proverbe, vérité et polyphonie en français médiéval. Vox Romanica. 2010, 69. P. 175–187.
Rychner J. La chanson de geste: essai sur l’art épique des jongleurs. Genève: Droz, 1999. 176 p.
Zink M. La prédication en langue romane avant 1300. Honoré Champion, 1976. 581 p.
Zink M. Les voix de la Conscience. Parole du poète et parole de Dieu dans la littérature médiévale. Orléans : Editions Paradigme, 1992. 418 p.
Zumthor P. Essai de poétique médiévale. Paris : Points, 2000. 518 p.
Zumthor P. Langue, texte, énigme. Editions du Seuil. 1975. 269 p.
Zumthor P. Oral Poetry : An Introduction. University of Minnesota Press, 1990. 280 p.
