МІФОПОЕТИЧНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ У ДРАМІ МОРІСА МЕТЕРЛІНКА «СЛІПІ»

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.32

Ключові слова:

міф, інтертекст, символізм, концептосистема, концепт, образ, картина світу

Анотація

У розвідці здійснено реконструкцію міфопоетичної картини світу в ранній драматургії видатного бельгійського франкомовного драматурга символістського спрямування Моріса Метерлінка, реформатора «нової драми» межі ХІХ і ХХ соліть, який істотно вплинув на розвиток європейського й українського театрів. Аналіз проведено на базі знакового метерлінківського твору, драми «Сліпі» (1890 рік). Після виявлення ступеня розроблення теми в наявних філологічних розвідках, після лінгвоміфопоетичного інтертекстуального аналізу виділено міфопоетичні тотожності СМЕРТЬ = ТЕМРЯВА, СТАРЕ, МІСЯЦЬ, ХОЛОДНЕ (образи «пале листя», «перелітні птахи», «мороз»), ВОЛОГЕ («море», «ріка», «болота», «плач»), ПІДЗЕМНЕ («печера»). Установлено також тотожності ЖИТТЯ = СВІТЛО (актанти Дитя, Юна Сліпа). У драмі змодельовано три міфопоетично конотовані метаобразні ізотопії: позитивно маркована «ЖИТТЯ (+)», негативно маркована «ЖИТТЯ (−)» та позитивно маркована «СМЕРТЬ (+)». Це імплікує невизначеність фіналу й можливе прозріння завдяки актантам Немовля чи Юна Сліпа, увиразнених маркуванням ЖИТТЯ як СВІТЛА (зокрема, в ідеї колообігу Душ у Платона й Вергілія та символі «схід сонця» у М. Метерлінка), створює альтернативу катастрофічній розв’язці людської – небесної драми. Міфічно конотовану дієсхему між ізотопіями сформульовано так: перехід із негативно маркованої ізотопії «ЖИТТЯ – СМЕРТЬ» у позитивно марковану «СМЕРТЬ», органічну для метерлінківської концепції «трагічного оптимізму». Перспективним визначено подальше студіювання міфопоетичних закономірностей авторської картини світу в інших драматичних творах М. Метерлінка для виділення загальної міфопоетичної картини світу драматургії видатного бельгійського франкомовного письменника.

Посилання

Голосовкер Я. Логика мифа. Москва : Наука, 1987. 218 с.

Евсюков В. Мифы о вселенной. Новосибирск : Наука, 1988.177 с.

Мифы народов мира : энциклопедия. Москва : Советская энциклопедия, 1980. Т. I. 672 с.

Тахо-Годи А. Мифологическое происхождение поэтического языка «Илиады» Гомера. Античность и современность. Москва : Наука, 1972. С. 196–215.

Чистяк Д. Міфопоетична картина світу в бельгійському символізмі. Київ : Радуга, 2016. 272 с.

Чистяк Д. Мова міфопоетичного космосу в українській та бельгійській символістській поезії. Київ : Саміт-книга, 2019. 608 с.

Шкунаева И. Бельгийская драма от Метерлинка до наших дней. Москва : Искусство, 1973. 448 с.

Aristophane. Théâtre. Paris : Garnier freres, 1889. T. 2. 518 p.

Eschyle. Promètheus enchaîné. Les Suppliantes. Les Sept contre Thèba. Agamemnôn. Les Khoèphores. Les Euménides. Les Perses. Paris : Alphonse Lemerre, 1872. 380 p.

Euripide. Théâtre. Paris : Alphonse Lemerre, 1884. T. 1. 611 p.

Homère. L’Odyssée, Hymnes homériques et Batrakhomyomakhia. Paris : Alphonse Lemerre, 1893. 486 p.

Lutaud Ch. Le Mythe maeterlinckien de l’anneau d’or englouti. Annales Fondation Maurice Maeterlinck. 1978. T. XXIV. P. 57–119.

Maeterlinck Maurice. Petite trilogie de la mort: L’Intruse. Les Aveugles. Les Sept Princesses. Bruxelles : Luc Pire, 2009. 303 p.

Platon. Dialogues. Paris : Rey et Gravier, 1846. T. 6. 347 p.

Platon. La République. Livres 1–5. Paris : Rey et Gravier, 1846. 323 p.

Sophocle. Les Trakhiniennes. Oidipous-Roi. Oidipous à Kolônos. Antigonè. Philoktètès. Aias. Èlektra. Paris : Alphonse Lemerre, 1877. 503 p.

Virgile. L’Ėnéide. Paris : Delalain, 1825. T. I. 435 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-01-27