ДЕКОНСТРУКЦІЯ ІДЕОЛОГІЧНОЇ ДИХОТОМІЇ В ДИСКУРСІ РЕДАКЦІЙНОЇ СТАТТІ (НА МАТЕРІАЛІ THE WASHINGTON POST)

Автор(и)

  • Світлана ТХОРОВСЬКА Львівський національний університет імені Івана Франка

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.36

Ключові слова:

ідеологія, дихотомія «ми» – «вони», деконструкція, редакційна стаття

Анотація

Статтю присвячено вияву ідеологічних настанов у тек- стах редакційних статей через деконструкцію дискурсу шляхом методу дискурс-аналізу. Через аналіз тематичної та архітектонічної структур дискурсу у зв’язці з контекстуальною інформацією – соціальною ситуацією та репрезентацією знань – та розгляд конкретних мовленнєвих засобів вияв- лено імпліцитні ідеологічні переконання, форми маніфестації яких у дискурсі зазвичай завуальовано. Розглянуто природу ідеології, яка має соціальний та когнітивний виміри й є варіантом моделі світу для певної суспільної групи, визначаючи світогляд її учасників. Ідеологічні настанови покладено в основу дихотомії «ми» – «вони», прояв якої простежуємо на макрорівні дискурсу: у тематичній структурі тексту, через розподіл інформації в межах компонен- тів інваріантної моделі редакційної статті, в актуалізації ідеологеми та на мікрорівні дискурсу – через декодування локальної семантики тексту, значень слів та речень. Модель редакційної статті зумовлює структурування інфор- мації у межах тексту, забезпечуючи каркас для вербалізації повідомлення шляхом використання засобів мовлення, які експліцитно або імпліцитно роз- кривають позицію адресанта. Оцінність як одну з ключових категорій іде- ологічного дискурсу маніфестують уже заголовок та короткий виклад, які закладають кут інтерпретації події. Особливу роль у реалізації дихотомії відіграє принцип структурування релевантності, який сприяє розгортанню ідеологеми ворога. Простежено, як ідеологічна дихотомія «ми» – «вони», що є одною з визначальних когнітивних категорій, яка скеровує принципи мис- лення та сприйняття дійсності, актуалізується у дискурсі, відображаючи прагматичну інтенцію адресанта – передати ставлення до події, явища чи особи та переконати адресата у правильності саме такого погляду через вербалізацію інформації в певний спосіб та скеровування інтерпретації у відповідному руслі.

Посилання

Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика / пер. с фр. Москва : Прогресс, 1989. 616 с.

Желтухина М.Р. Масс-медиальная коммуникация: языковое сознание – воздействие – суггестивность. Язык, сознание, коммуникация. Москва : МАКС Пресс, 2003. Вып. 24. С. 13–28.

Серио П. Квадратура смысла: Французкая школа анализа дискурса. Москва : Прогресс, 1999. 416 с.

Тхоровська С.В. Інваріантна модель редакційної статті. Лінгвістика. 2006. № 2(8). С. 147–154.

Шейгал Е.И. Семиотика политического дискурса. Москва : Гнозис, 2004. 326 с.

Fowler R. Language in the news. Discourse and ideology in the press. London and New York : Routledge, 1991. 254 p.

Hall S. The West and the rest : Discourse and power. Formations of modernity. Cambridge : Polity Press / Open University, 1992. P. 275–320.

The Oxford handbook of cognitive linguistics / edited by D. Geeraerts and H. Cuyckens. Oxford : Oxford University Press, 2007. 1334 p.

van Dijk T.A. Discourse analysis as ideology analysis. Language and Peace. Aldershot : Dartmouth Publishing, 1995. P. 17–33.

van Dijk, T.A. Ideology: A multidisciplinary approach. London, Thousand Oaks, New Delhi : Sage Publications, Inc. 1998. 390 p.

Wodak R., Meyer M. Methods of critical discourse analysis. London : Sage, 2002. 200 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-09-23