ДИСКУРС ЯК ОБ’ЄКТ СУЧАСНОЇ ЛІНГВІСТИКИ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.29Ключові слова:
текст, дискурс, когнітивно-комунікативна подія, дис- курсивна практика, дискурсна формація, дискурс-аналізАнотація
Дискурс є одним із ключових понять сучасної наукової пара- дигми лінгвістичного знання, базованої на синтезі когніції й комунікації та розглядуваної як категорія, що дає змогу по-новому подивитися на текст. Авторка аналізує різні концепції дискурсу, сформовані в останні десятиліття в рамках когнітивного, конструктивістсько-постструктуралістського й нео- риторичного підходів. Дискурс у рамках когнітивного підходу визначають як когнітивно-комунікативну подію, узяту в усій її повноті, тобто як процес, вираження і продукт інтеракції учасників комунікації, здійснюваної за допо- могою певного коду в певних соціально-культурних та історичних умовах. Дискурс у конструктивістсько-постструктуралістській парадигмі розгляда- ють як певний когнітивно-тематичний простір, у якому формуються значущі на певному історичному етапі ідеологічні (смислові) позиції, релевантні для певного соціуму й реалізовані не в одному, а в безлічі розсіяних висловлювань/ текстів, які задають учасникам комунікації певні суб’єктні позиції. Дискурс у цьому розумінні слід позначити як дискурсну формацію. Із позицій неорито- рики дискурс може бути визначений як стратегія створення та сприйняття текстів, специфічний спосіб вербального сприйняття світу або фрагменту світу. Найбільш точно таке розуміння дискурсу відображає термін «дискур- сивна практика». Незважаючи на те що проаналізовані у статті концепції дискурсу мають за джерело різні методологічні принципи, у них є дещо спільне: у їх фокусі перебуває той самий об’єкт дослідження – текст. Моно- і тран- стекстові моделі дискурсу дають змогу подолати межі тексту, розмістивши його в динамічний простір комунікації. Теорії дискурсу й саме поняття «дис- курс» демонструють вихід на новий рівень пізнання, що допомагає побачити й обґрунтувати когнітивно-комунікативний потенціал тексту.
Посилання
Андреева В.А. Литературный нарратив: текст и дискурс. Санкт-Петербург, 2006.
Бацевич Ф.С. Вступ до лінгвістичної генології : навчальний посібник. Київ : Академія, 2006. 248 с.
Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен : монографія / за заг. ред. І.С. Шевченко. Харків : Константа, 2005. 356 с.
Каменская Т.Н. Понятие дискурса в лингвистике. URL: http://www.rusnauka.com/8_NND_2010/Philologia/60574.doc.htm.
Макаров М.Л. Основы теории дискурса. Москва : Гнозис, 2003. 280 с.
Серио П. Анализ дискурса во французской школе: дискурс и интердискурс. Семиотика. Антология. Москва, 2001. С. 549–562.
Томенюк О. Когнітивний підхід до аналізу мовних явищ. Актуальні питання гуманітарних наук. 2015. Вип. 11. С. 141–146.
Филиппов В.С. Текст: на все четыре стороны. Чествуя филолога (К 75-летию Ф.А. Литвина). Орел, 2002. С. 66–74.
Фуко М. Археология знания. Санкт-Петербург, 2004.
Эко У. Роль читателя. Исследования по семиотике текста. Москва : РГГУ, 2005. 502 с.
Charaudeau Р. Le discours d’information mediatique. La construction du miroir social І Charaudeau Р. Paris : Nathan, 1997. 286 р.
Овсієнко Л.М. Науковий текст як лінгвістична одиниця і комунікативний феномен. Педагогічні науки. 2011. Вип. LХ. С. 125–128.
Warnke I.H., Spitzmüller J. Methoden und Methodologie der Dikurslinguistik – Grundlagen und Verfahren einer Sprachwissenschaft jenseits textueller Grenzen. Methoden der Diskurslinguistik. Sprachwissenschaftliche Zugänge zur transtextuellen Ebene. Berlin; New York, 2008. S. 3–54.
Bergmann J.R. Haustiere als kommunikative Ressourcen. Kultur und Alltag. Sonderband 6 der Zeitschrift «Soziale Welt». Berlin, 1988. S. 299–312.