ҐЕНІТИВНА МЕТАФОРА ЯК ОДИН ІЗ ВАЖЛИВИХ ЕЛЕМЕНТІВ МОВОТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИКА (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ Ф. ПОТУШНЯКА)
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4565.2023.59.5Ключові слова:
ґенітивна метафора, мовна особистість, мовотворчість, поетичне мовлення, Федір Потушняк, семантика, художній твір.Анотація
Анотація. Наукова розвідка присвячена дослідженню ґенітивної метафори в поетичній мовотворчості Федора Потушняка. Окреслено основні особливості ґенітивної метафори в поетичних текстах письменника на основі вивчення низки наукових праць відомих дослідників. Виявлено, що цей художній троп є одним із важливих мовних засобів, використовуваних для передачі образності висловлювання. Він заснований на вживанні граматичних конструкцій зі словами, які вказують на певну відмінкову належність, але вони у складі ґенітивної метафори мають такі відтінки значень, що виходять за межі простої вказівки на віднесеність до того чи того відмінка. У результаті дослідження доведено, що ґенітивні метафори можуть містити неявні чи явні зв’язки між об’єктами, створюючи додаткові пласти образних, асоціативних і символічних значень. Вплив ґенітивних метафор на мовну тканину художніх творів Ф. Потушняка досить значний. Вони допомагають відобразити складні поняття чи зв’язки між різними явищами, предметами, поняттями тощо. Ґенітивні метафори в мовотворчості Ф. Потушняка відображають художній світ письменника як зрозумілим й доступним для сприйняття, так і порушуючи складні мисленнєві процеси, що дають змогу витворити власну картину висновків. Крім того, ґенітивна метафора має здатність переосмислення наявних метафорних конструкцій, збагачуючи мовну систему новими можливостями виразності, образності й влучності вираження думок і почуттів. Вона відіграє важливу роль у становленні й розвитку мови, сприйнятті й розумінні навколишнього світу. У статті проаналізовано результати теоретичних досліджень сучасних учених, які вивчають основні аспекти ґенітивної метафори. Виявлено особливості ґенітивної метафори в мовотворчості Ф. Потушняка та окреслено її вплив на формування письменницького індивідуального мовного стилю.
Посилання
Дятчук В., Пустовіт Л. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови. Київ, 1983. С. 132–142.
Єщенко Т. Семантико-стилістичні типи метафор : теоретичний аспект. Донецький вісник Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Т. 28. Донецьк, 2010. С. 224–239.
Єщенко Т. Текстово-антропоцентричний вимір метафори українських поетів 1990-х: монографія. Київ, 2018. 352 с.
Потушняк Ф. Мій сад / упоряд. Д. Федака. Ужгород, 2007. 576 с.
Пустовіт Л. Засоби вираження метафори. URL : kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine11-3.pdf
Стефурак Р. Ґенітивна метафора – конститутивний елемент художнього тексту Марії Ткачівської (на матеріалі роману «Княгиня Острозька»). Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія : Філологія. Журналістика. Київ, 2022. Том 33(72). № 2. Ч. 1. С. 33–38.
Тиха Л. Метафора Михайла Григоріва: лексико-семантичні та граматичні особливості творення. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені МП Драгоманова. Серія 10 : Проблеми граматики і лексикології української мови. Київ, 2012. Вип. 9. С. 46–49.
Штонь О. Структурно-семантична специфіка метафор у поетичному дискурсі Петра Сороки. Записки українського мовознавства. Одеса, 2021. Вип. 28. С. 214–220.