КРЕАТИВНА ОСОБИСТІСТЬ ПЕРЕКЛАДАЧА ЯК ФАКТОР ДІАХРОННОЇ МНОЖИННОСТІ ПЕРЕКЛАДІВ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ РЕТРАНСЛЯЦІЙ ТРАГЕДІЙ В. ШЕКСПІРА)
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.4Ключові слова:
ретрансляція, діахронна множинність перекладів, цільова культура, стиль перекладу, часово віддалений першотвір, креативна особистість перекладачаАнотація
Для досягнення адекватності художнього перекладу пер- шотвору, віддаленого значною часовою дистанцією, недостатнім є враху- вання мовних і когнітивних характеристик лише автора першотвору. Важ- ливим чинником адекватності ретрансляцій постає особистість самого перекладача. У статті викладено результати дослідження, проведеного із застосуванням комплексу загальнонаукових і спеціальних, лінгвістичних і перекладознавчих методів аналізу, основним з яких є порівняльний ана- ліз часово віддалених першотворів – трагедій В. Шекспіра Hamlet (1599) і Macbeth (1605) та їх українських ретрансляцій різних історичних періодів, авторами яких є М. Старицький (1882), П. Куліш (1899), Ю. Клен (1930), Л. Гребінка (1939), Т. Осьмачка (1930), Б. Тен (1986). Мета статті – вста- новити вплив креативної особистості перекладача на вибір стратегії пере- кладу та стиль перекладеного твору. У статті охарактеризовано творчі особистості українських поетів-перекладачів трагедій Шекспіра Hamlet і Macbeth, сформовані в XIX–XXI ст. під впливом культурно-історичного контексту й літературного стилю епохи. Дослідження продемонструвало вплив вибраної перекладачем стратегії перекладу – історизації/архаїзації або модернізації/доместикації – на стилістичну варіативність різночасо- вих ретрансляцій часово віддаленого першотвору. Взаємодія творчої мовної особистості перекладача з художнім методом автора, у результаті якої відбувається дешифрування смислів та їх відтворення цільовою мовою через мовно-стилістичні засоби перекладача з використанням його власних перекладацьких стратегій, зумовлює стилістичну варіативність множинних різночасових українських ретрансляцій.
Посилання
Бойко Я.В. Діахронна множинність перекладів у контексті теорії еквівалентності (на матеріалі українських ретрансляцій трагедій В. Шекспіра). Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. 2021. № 3(341). С. 142–151. DOI: 10.12958/2227-2844-2021-3(341)-142-151.
Засєкіна Л.В. Мовна особистість у сучасному соціальному просторі. Соціальна психологія. 2007. № 5(25). С. 82–90.
Мазур О.В. Дослідження творчої особистості перекладача у світлі теорії контекстів. Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. 2011. № 6(2). С. 65–71.
Переклади монологу Гамлета. URL: https://translate-ua.livejournal.com/10577.html.
Шекспір В. Макбет / пер. П.А. Куліша ; вид. з передм. і поясн. І. Франка. Львів : накл. Укр.-руської вид. спілки, 1900. XIX, 118 с.
Шекспір В. Макбет / пер. Т. Осьмачка. Шекспір В. Твори в шести томах. Київ : Дніпро, 1986. Т. 5. С. 220–335.
Шекспір В. Макбет / перек. з англ. Б. Тен, за участю В. Гуменюка. Шекспір В. Твори в шести томах. Київ : Дніпро, 1986. Т. 5. С. 344–426.
Allport G.W. Personality: A psychological interpretation. New York : Holt, 1937. 48 p.
Cattell R.B. The birth of the Society of Multivariate Experimental Psychology. Journal of the History of the Behavioral Sciences. 1990. № 26. Р. 48–57.
Larsen, Randy J. and David M Buss. Personality Psychology: Domains of Knowledge about Human Nature. McGraw-Hill Higher Education, 2008. 759 p.
McCrae, Robert R. and Paul T. Costa, Jr. The five-factor theory of personality. Handbook of Personality, O.P. John, R.W. Robins and L.A. Pervin (eds). New York and London: The Guilford Press, 1996. P. 159–181.
Munday J. Evaluation in Translation. Critical Points of Translation Decision-making. Abingdon; New York: Routledge, 2012. 208 p.
Shakespeare W. The Tragedy of Macbeth. URL: http://shakespeare. mit.edu/macbeth/full.html (last accessed: 12.03.2020).
Wills W. Decision Making in Translation. Routledge Encyclopedia of Translation Studies: ed. by Mona Baker. New York: Routledge, 2005. P. 57–60.
