МОВНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ СЕМАНТИКИ ЗАПЕРЕЧЕННЯ В ТЕКСТАХ НІМЕЦЬКИХ НАРОДНИХ КАЗОК
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4565.2023.58.4Ключові слова:
казковий дискурс, категорія експресивності, імпліцитне вираження заперечення, експліцитне вираження запереченняАнотація
Мета наукової статті – аналіз мовних засобів реалізації експліцитних та ім- пліцитних смислів заперечення в текстах німецьких народних казок. Стаття розкриває особливості функціонування категорії заперечення в німецькомовному казковому дискурсі з позицій комунікативної лінгвістики. Методологічною основою дослідження послугували методи компонентного та контекстуального аналізу, лінгвістичного спостереження й опису. На матеріалі німецьких народних казок доведено, що категорія заперечення тісно пов’язана з оцінною категорією. З’ясовано, що заперечення формує характеристику персонажа та передає його емоційно-психологічний стан, сприяє посиленню текстової динаміки, увиразненню сюжетних колізій. Саме тому заперечні речення є особливо інформативними в текстах народних казок. Зазначено, що німецька мова багата на засоби вираження заперечення, які функціонують на різних мовних рівнях. Встановлено, що для вираження негативних комунікативних дій у текстах німецьких народних казок використано експліцитні та імпліцитні форми вираження заперечення. Підкреслено, що найуживанішим засобом вираження заперечення в текстах німецьких народних казок на лексичному рівні виступає заперечна частка nicht, яка може посилюватися часткою gar, прислівником mehr, що сприяє емоційній забарвленості висловлення. На морфологічному рівні мови розглянуто префікс un-, який бере участь в утворенні нових лексичних одиниць з заперечним значенням, що допомагає у передачі сенсів відсутності, невідповідності, негативної оцінки. З’ясовано, що на рівні лексики для казкового дискурсу характерним є не лише експліцитне вираження заперечення, а й імпліцитне. Лексичні одиниці експліцитного плану заперечні за своєю семантикою. Імпліцитне вираження заперечення в казковому дискурсі реалізоване вигуками, риторичними питаннями, стверджувальними реченнями, що сприяє яскравій емоційній насиченості та експресивності казкового дискурсу. Перспективи подальших досліджень убачаємо в дослідженні опозиції ствердження / заперечення, проблеми їхньої взаємодії та взаємопроникнення.
Посилання
Вінтонів М., Вінтонів Т., Мала Ю. Синтаксичні засоби експресивізації в українському політичному дискурсі. Вінниця : ТОВ «ТВОРИ», 2018. 336 с.
Загнітко А. Сучасний лінгвістичний словник. Вінниця : ТВОРИ, 2020. 920 с.
Краснобаєва-Чорна Ж. Функційно-модельні вияви заперечення у фраземіці. Типологія та функції мовних одиниць : наук. журн. на пошану член-кореспондента НАН України Івана Романовича
Вихованця. Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2015. № 2 (4). С. 94–104.
Паславська А. Заперечення як мовна універсалія : принципи, параметри, функціонування. Львів : Видавн. центр Львів. ун-ту ім. І. Франка, 2005. 290 с.
Паславська А. Заперечення та сфери його дії : семантика, синтактика, прагматика, просодика : дис...д-ра філол. наук. Київ, 2006. 420 с.
Сотникова С. Мовні засоби комічного в німецьких народних казках : автореф. дис. …канд. філол. наук. Харків, 1996. 17 с.
Чрділелі Т. Категорія заперечення як компонент мислення та мови в зіставному вимірі. Knowledge, Education, Law, Management. 2020. № 3 (31). Vol. 1. Р. 68–76.
Kinder- und Hausmärchen [Gesammelt durch die Brüder Grimm]. Düsseldorf und Zürich : Artemis & Winkler Verlag, 1995. 845 S.
Wunderlich D. Methodological remarks on speech act theory. Speech act theory and pragmatics / eds.John R. Searle, Ferenc Kiefer, Manfred Bierwisch. Dordrecht : Reidel, 1980. S. 291–312.