СИНХРОННЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ РЕЛІГІЙНОЇ ЛЕКСИКИ В АМЕРИКАНСЬКОМУ ПРЕЗИДЕНТСЬКОМУ ДИСКУРСІ ХХІ СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті йдеться про релігійну лексику в текстах промов і виступів американських президентів ХХІ століття. Її мета – з’ясувати роль релігійної лексики в реалізації комунікативних стратегій і тактик глав американської держави; завдання – окреслити поняття політичного дискурсу та визначити його основні параметри; дослідити реалізацію комунікативних стратегій і тактик у різних жанрах американського президентського дискурсу відповідно до основних комунікативних інтенцій його творців; розглянути роль релігійної лексики в них. Синхронне дослідження президентського дискурсу проведено на матеріалі трьох його типів: а) ритуального (прощальні промови Президента; різдвяні звернення глави держави до нації; ювілейні / святкові промови з нагоди вручення премій, відкриття форумів, фестивалів, виставок); б) орієнтаційного (щорічні послання Президента США Конгресу; його інтерв’ю та промови з нагоди різних подій; в) агонального (виступи на передвиборчих теледебатах і передвиборчі звернення). З’ясовано, що найбільшою мірою «насичені» релігійною лексикою різдвяні звернення американських президентів, що зумовлено їхньою тематичною спрямованістю, тоді як прощальні та ювілейні промови майже однакові за частотністю вживання релігійних лексем і близькі до показників, які демонструють інавгураційні промови американських президентів. Встановлено, що в ритуальних жанрах президентського дискурсу ХХІ століття стратегію формування емоційного настрою адресата реалізовано через застосування двох тактик – єднання та врахування ціннісних орієнтирів адресата. В орієнтаційних жанрах президентського дискурсу ХХІ століття цю стратегію презентують три тактики – врахування ціннісних орієнтирів адресата, звернення до емоцій та єднання. У цьому типі президентського дискурсу реалізовано, окрім того, агітаційну стратегію та стратегію самозахисту, яких не фіксують ритуальні жанри. Найнижчу частотність уживання релігійної лексики демонструють агональні жанри президентського дискурсу, особливо дебати, що слід пояснювати їхньою спонтанністю й непідготовленістю.