РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО МІСТА В СУЧАСНІЙ МІЛІТАРНІЙ ПОЕЗІЇ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4565.2023.54.6Ключові слова:
інтертекстуальність, алюзія, локус, символічний образ, образ міста, мілітарна поезія, імагологіяАнотація
У статті досліджено тенденції репрезентації українських міст у сучасній поезії мілітарного спрямування на матеріалі антології «Весна озброєна» (37 віршів із збірки) і зроблено висновок про те, що на рівні культури це явище засвідчує фіксацію колективних меморіальних практик. Розглянуто репрезентацію назв міст як інтертекстем, локусів, топо-екфразисів та символічних образів. У рамках першої тенденції назви міст окреслені як немарковані інтертекстеми (за поглядами Л. Скорини) загальнокультурного плану, що акумулюють поширені через посередництво ЗМІ наративи про перебіг російсько-української війни. Відповідно до цього назви міст у такому контексті визначені як алюзії, що допомагають обізнаному читачеві адекватно проінтерпретувати поетичний твір. Серед найчастотніших звернень – Харків, Київ, Маріуполь, Херсон та інші. Другим шляхом є звернення до міст як до локусів в імагологічній площині, а також крізь призму концепції «національного космосу» С. Андрусів. Спираючись на неї, можна говорити про подібність функцій образів міст у сучасній поезії та у творах періоду Другої світової війни. Також досліджено, що місто може виступати у ролі топоекфразису, причому характерним є «втручання» в його часопростір мілітарного дискурсу, а також поглиблена деталізація подій порівняно з першою тенденцією. Установлено, що через специфіку поетики досліджуваних текстів важко провести межу між зверненням до міста як до локусу та як до символічного образу, однак в останньому випадку, на нашу думку, місто постає більш «оживленим», інтимізованим для автора, або, навпаки, закоріненим в історико-культурні контексти (Батурин, Крути тощо). Відтак зроблено висновок про багатогранність представлення українського міста в сучасній мілітаристиці, а також його провідну роль у розгортанні загальновідомих для України та зарубіжного простору мілітарних і меморіальних наративів. Отже, міста є не лише місцем дії, а й свідками воєнних подій та злочинів рф, метафоричними учасниками війни.
Посилання
Андрусів С. Модус національної ідентичності. Львівський текст 30-х років XX століття : монографія. Тернопіль : Джура; Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2000. 340 с.
Весна озброєна : поезія / упор. М. О. Сидоржевський. Київ : Видавництво Ліра-К, 2022. 302 с.
Матушкіна Д. Д. Локуси міста як складники художнього простору в романі «Свято» Є. Пашковського. Львівський філологічний часопис : Збірник наукових праць. Львів, 2018. № 3. С. 163–167.
Мочернюк Н. Поза контекстом : інтермедіальні стратегії літературної творчості українських письменників-художників міжвоєння : монографія. Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2018. 391 с.
Назарець М. Тематичний діапазон української урбаністичної лірики 40–50-х років XX століття. Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Філологія». 2021. № 45. С. 284–294.
Пирогова Н. Меморіальні практики під час війни. Сучасний культурно-мистецький простір : креативні та інформаційно- комунікативні трансформації : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 21–22 червня 2022 року. Київ : НАКККіМ, 2022. С. 138–139.
Переломова О. С. Лінгвокультурні коди інтертекстуальності українського художнього дискурсу : діахронічний аспект : монографія. Суми : Вид-во СумДУ, 2008. 208 с.
Скорина Л. В. «Гомін і відгомін» : дискурс інтертекстуальності в українській літературі 1920-х років : монографія. Черкаси : Брама-Україна, 2019. 704 с.
Черняк Ю. Специфіка актуалізації ціннісної семантики «Гамлета» В. Шекспіра в українському шекспірівському дискурсі : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.05. Київ, 2011. 20 с.