СЕМАНТИКО-ПРАГМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ МІЖ СКЛАДНИМИ ТЕРМІНАМИ-ІМЕННИКАМИ З ЕЛЕКТРИЧНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4565.2022.51.17

Ключові слова:

складний термін, семантика, прагматика, іменник, електрична інженерія, науково-технічний текст

Анотація

Сьогодні, в епоху технологічного буму та стрімкого розвитку надсучасних технологічних винаходів, лексичний рівень науково-технічної літератури, зокрема з електричної інженерії, активно поповнюється новими одиницями. Це в основному терміни, вживані на позначення предметів, приладів та пристроїв, назв частин цих предметів та пристроїв, процесів, явищ, одиниць вимірювання, назв професій тощо в аналізованій галузі. Обов’язковим компонентом лексичного складу текстів з електричної інженерії є складні термінологічні одиниці, зокрема іменникового типу, які аналізуватимемо в представленій праці з погляду семантики й прагматики та в контексті їхньої пов’язаності чи чіткого розмежування. Її метою було з’ясувати, що є первинним в процесі творення нового складного терміна-іменника: семантика чи прагматика і як вони взаємодіють у структурі лексичного значення термінологічної одиниці. Аналіз теоретичного матеріалу впевнив нас у думці, що всіх учених стосовно погляду на цю проблему можна об’єднати в три групи. Представники першої з них уважають, що семантика є основною, панівною, а прагматика – всього лише її продовженням під назвою постсемантика. Натомість представники другої заперечують наявність будь-якого зв’язку між цими поняттями, обґрунтовують їхню незалежність одне від одного. Третя ж група науковців наполягає на повній взаємозалежності семантики та прагматики. Опираючись на проведений аналіз вилучених з англомовних науково-технічних текстів із електричної інженерії термінологічних одиниць іменникового типу, насамперед їхньої семантики й прагматики, дотримуємося в своєму дослідженні поглядів останньої групи науковців, є її прихильниками й уважаємо семантику та прагматику термінів єдиним, неподільним монолітом. Це можна пояснити тим, що розуміння будь-якої лексичної одиниці, зокрема складного терміна-іменника, відбувається завдяки одночасного сприймання, аналізування та розуміння реалії, тобто за рахунок одночасному використанню реципієнтом як семантичного, так і прагматичного знань.

Посилання

Азнаурова Э. С. Прагматика текстов различных функциональных стилей. Общественно-политический и научный текст как предмет обучения иностранным языкам. Москва : Наука, 1987. C. 3–29.

Бацевич Ф. С. Термінологія комунікативної лінгвістики: аспекти дискурсивного підходу. Проблеми української термінології. Вісник нац. ун-ту «Львівська політехніка». 2002. № 453. С. 30–34.

Безугла Л. Р. Лінгвістична прагматика та дискурсивний аналіз. Studia philologica. 2012. Вип. 1. С. 95–100.

Вышкин Е. Г. К проблеме разграничения семантики и прагматики. Коммуникативно-прагматические функции языковых единиц. 1990. № 3. С. 3–7.

Ємець О. В. Типи та прагматичний ефект висунення у сучасних художніх і газетних текстах. Філологічний дискурс: зб. наукових праць. 2018. Вип. 7. С. 213–220.

Іщенко Н. Г. Прагматичне значення похідних іменників. Вісник ЛНУ ім. Т. Шевченка. 2012. № 14 (249). С. 78–84.

Козловський В. В. Семантичний і прагматичний аспекти речення (на матеріалі сучасної німецької мови). Збірник наукових праць. Проблеми загального, германського та слов’янського мовознавства. 2008. С. 323–326.

Ходаковська Н. Г. Співвідношення семантики та прагматики в структурі лексичного значення стилістично маркованих похідних іменників. Науковий вісник кафедри Юнеско КНЛУ. 2010. Вип. 21. С. 140–147.

Gibbs R. W. A New Look at Literal Meaning in Understanding. What is Said and Implicated. Journal of Pragmatics. 2002. Vol. 34. P. 457–486.

Grice H. P. Logic and Conversation. Studies in the Way of Words. 1991. Vol. 25. P. 22–40.

Huang Y. Pragmatics. Oxford, 2007. 367 p.

Levinson S. C. Pragmatics. Cambridge, 1995. 420 p.

Récanati F. Direct Reference: From Language to Thoughti. Oxford, 1993. 420 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-02-16