Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Філологія»

ЛАЙКА ЯК ЕЛЕМЕНТ НАЦІОНАЛЬНОГО КОЛОРИТУ: ПЕРЕДАЧА УКРАЇНСЬКОЇ ЛАЙЛИВОЇ ЛЕКСИКИ В КОРЕЙСЬКИХ СУБТИТРАХ

Ольга АЛІМЕНКО, Анна ТОГОБИЦЬКА — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу проблеми адаптації української нецензурної лексики під час аудіовізуального перекладу корейською мовою, зокрема через механізм субтитрування. Оскільки лайка є важливим елементом національного колориту, її відтворення в кіноперекладі має складності, пов’язані з культурними й мовними відмінностями між українською та корейською культурами. Нецензурна лексика не лише виконує емоційну функцію, але й відображає соціальні, моральні та культурні норми, притаманні певній мовній спільноті, що потребує особливої уваги під час перекладу. Метою дослідження є вивчення способів і методів перекладу української лайки в корейському аудіовізуальному перекладі, а також визначення ефективних лексико-синтаксичних і прагматичних стратегій для відтворення вульгаризмів. У статті також детально проаналізовано різновиди української нецензурної лексики та їхні перекладні аналоги в корейських субтитрах. Зокрема, у ній акцентовано увагу на зооморфних, релігійно-міфологічних, етично-моралізаторських, соціально-економічних та інших типах лайки, що можуть мати різні соціальні функції та емоційні відтінки залежно від культурного контексту.Матеріалом дослідження послугували українські художні фільми «Легенда Карпат» (2017) і «Довбуш» (2023), їхні корейські субтитри, а також тематичні словники корейської мови, що стосуються вульгаризмів і молодіжного сленгу. Його результати показують, що ефективне відтворення української лайки в корейських субтитрах потребує не лише точності в лексичному перекладі, а й адаптації з огляду на культурні відмінності, прагматичні аспекти та особливості сприйняття аудиторією. Ефективними стратегіями в цьому випадку є добір культурно відповідних корейських лайок, заміна українських вульгаризмів емоційно подібними фразами, описові відповідники для специфічних понять, а також пропуски чи перифрази задля уникнення непорозумінь або образ.

ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНИХ ТА ІНШОМОВНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ТУРИСТИЧНОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Ірина БАТЕНЬОВА, Юлія БІЛОБРОВА, Оксана ЖАРКО — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто питання формування загальних та фахових іншомовних компетенцій здобувачів освіти в умовах їхньої професійної міжкультурної мовленнєвої діяльності у сфері туризму. Мета статті – проаналізувати роль іноземних мов у навчанні здобувачів освіти з туризму та запропонувати шляхи вирішення актуальних проблем, пов’язаних із набуттям загальних, мовних та мовленнєвих навичок майбутніми працівниками туристичної галузі. Проаналізовано запропоновані вітчизняними та зарубіжними науковцями підходи до визначення понять загальних, міжкультурних, мовних та мовленнєвих компетенцій. Окреслено шляхи їх формування в процесі викладання іноземної мови майбутнім фахівцям туристичної сфери в курсі мовної підготовки за професійним напрямом. Охарактеризовано п’ять категорій компетенцій, які забезпечують якісну мовну підготовку здобувачів освіти: загальну, міжкультурну, лінгвістичну, комунікативну та дискурсивну (мовленнєву). Обґрунтовано, що результатом формування професійної іншомовної комунікативної компетенції є здатність фахівця вміло та ефективно використовувати знання іноземної мови в процесі комунікації у сфері туризму. Визначено, що іншомовна професійна комунікативна компетенція включає такі взаємопов’язані компоненти: лінгвістично-професійний, що охоплює усі засоби й елементи мови та мовлення, якими здобувач освіти повинен володіти для здійснення комунікації (тобто це мова, яку фахівець використовуватиме в майбутньому професійному спілкуванні); соціокультурний, який передбачає вміння здобувача правильно, доречно та вміло використовувати мову у відповідній професійній ситуації та сприяє кращому розумінню чужих і висловленню власних думок. Комунікативна компетенція передбачає опанування всіма видами мовленнєвої діяльності та основами культури усного й писемного мовлення, заснованими на соціокультурній базі знань. Стаття підкреслює важливість інтеграції мовної підготовки з професійними потребами здобувачів, що робить навчання більш мотивованим та ефективним.

ТИПИ ТА ФУНКЦІЇ ПОСТАНОВНОГО ПЕРЕМИКАННЯ КОДІВ У ФІЛЬМІ WEST SIDE STORY (2021)

Марина БІЛІЧЕНКО, Надія СКИБИЦЬКА — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено вивченню явища перемикання кодів. Проаналізовано різні підходи до визначення терміна та його функціонування в усному мовленні та письмових джерелах. Практичний аналіз проведений на основі матеріалу кіноадаптації класичного бродвейського мюзиклу WEST SIDE STORY (2021) режисера Стівена Спілберга за сценарієм Тоні Кушнера. За допомогою поєднання теоретичного підходу до спонтанного перемикання кодів в усному мовленні та досліджень його ролі в оповіді розширено сферу вивчення стратегічного використання неситуативного перемикання кодів у художньому тексті, що й визначило наукову новизну нашої розвідки.Метою нашого дослідження було виявити на матеріалі сценарію фільму WEST SIDE STORY (2021) типи постановного перемикання кодів відповідно до типології Р. Аппеля та П. Мойскена. Встановлено, що у сценарії представлені всі три типи перемикання кодів, з-поміж яких міжфразове перемикання є найпоширенішим, а внутрішньофразове – найменш уживаним. Порівняння спонтанного перемикання кодів в усному мовленні та постановного перемикання кодів у кіно засвідчило, що у художньому тексті перемикання кодів завжди виконує певну функцію, визначену автором тексту, а не безпосереднім мовцем. Отже, перемикання не може бути несвідомим чи немотивованим.Проаналізовано з опорою на дослідження Єви Фахрій (Fachriyh, 2017), присвячене перемиканню кодів у навчальному середовищі, випадки перемикання кодів у сценарії кінофільму та укладено перелік функцій постановного перемикання кодів. Сформована класифікація включає такі сім функцій: акцентування, повтор, переклад, пояснення, перевірка розуміння, уточнення та референційну функцію.Наше дослідження підкреслює необхідність подальшого вивчення постановного перемикання кодів не лише як маркера білінгвального досвіду мовця, а й як текстотвірного засобу, використаного для створення образу персонажа або формування середовища художнього твору.

ДИНАМІКА МОВНОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ БІЖЕНЦІВ У БРИТАНСЬКИХ ЗМІ (2022–2024): КОРПУСНИЙ АНАЛІЗ

Катерина БОНДАРЕНКО, Вікторія БУРЛАКА, Марія РОМАН — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню мовної репрезентації українських біженців у британських медіа на основі корпусного аналізу новинних текстів. Дослідження охоплює період 2022–2024 років і базується на корпусі з 206 статей, опублікованих у британських медіа The Guardian та The Independent. Загальний обсяг корпусу становить 175 794 лексичні одиниці (200 222 токена). Аналіз проведено з використанням програм Sketch Engine та Word Smith 9.0. Визначено 124 ключові слова, які згруповано у лексико-семантичні поля, зокрема «Назви дій біженців» (28,2%), «Назви осіб» (20,1%), «Географічні назви» (14,5%), «Акти допомоги» (12,9%), «Причини переміщення» (12,1%), «Стан біженців» (7,3%), «Абстрактні поняття» (5,6%). Аналіз динаміки сполучуваності ключових слів показав зміну акцентів у медійному дискурсі: 2022 року він фокусувався на масштабах кризи (the biggest crisis, enormous generosity), тоді як у 2023–2024 роках увагу зміщено на довгострокові виклики (longer-term support, equal opportunities). Значущими виявилися зміни у сприйнятті біженців: 2022 року їх трактовано переважно як жертви, що потребують негайної допомоги, а 2024 року зросла увага до їхнього внеску в суспільство та вдячності за підтримку (grateful, appreciate). Також у 2023–2024 роках зросла частотність колокацій, пов’язаних із загрозами експлуатації. Результати дослідження підтверджують, що корпусний аналіз є ефективним інструментом для вивчення змін у мовному висвітленні соціально значущих подій. Він дає змогу не лише ідентифікувати ключові слова та їхні колокати, а й простежити динаміку їхнього використання. Загалом дослідження демонструє, як британські ЗМІ адаптували риторику щодо українських біженців до соціальних і політичних змін з акцентом на інтеграцію та довготривалу підтримку.

ГРОТЕСКОВА ОБРАЗНІСТЬ РОМАНУ Р. МЕРЛЯ «УЇКЕНД НА ПІВДЕННОМУ БЕРЕЗІ» В АСПЕКТІ ПОЕТИКИ ЗАГОЛОВКУ

Юлія ВАЩЕНКО, Ганна САТАНОВСЬКА, Ірина МУРАДОВА — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено аналізові роману французького письменника Р. Мерля «Уїкенд на Південному березі» («Week-end à Zuydcootе», 1949). Цей твір наслідує національну традицію осмислення Першої і Другої світових воєн у формі художнього перетворення факту, однак має проблемну й поетологічну специфіку, пов’язану з авторським сприйняттям війни як екзистенційного абсурду. Це породжує численні маніфестації гротескової поетики, закладеної як певний прогностичний код у романному заголовку. Актуальність теми визначена потребою дослідити художній досвід освоєння теми війни у світовій літературі ХХ ст. з погляду сучасної мистецької рефлексії подій російсько-української війни.Мета статті – виявити закладені в заголовку роману «Уїкенд на Південному березі» потенції до розгортання гротескових (проблемно-концептуальних та поетологічних) аспектів цього твору. Теоретичні засади дослідження сформовані працями Ж. Женетта, В. Мукана, М. Сокол, Т. Самойленко, Л. Юлдашевої та ін. Літературознавчий аналіз враховує наукові розвідки Е. Б. Бойда, Л. Рассона та ін. Вихідним пунктом дослідження є уявлення про заголовок художнього твору як про своєрідний код тексту і ключ до розуміння його сенсу. Саме паратекстуальний діалог між назвою роману Р. Мерля «Уїкенд на Південному березі» та трагічним змістом твору оголює характер авторського сприйняття війни, художньо реалізованого засобами контрасту й гротеску.Кожен компонент асоціативного ряду, навіяного образом «вікенду на Південному березі» (відпочинок – розваги – море – сонце (опіки) – небо – пісок (пляж) – квітучі рослини – теплі зоряні ночі), щоразу актуалізуючись, наповнюється протилежним змістом.Гротесковість постає в алогічності й безглуздості романних ситуацій, де життя завжди межує зі смертю; у роздвоєності метафізичного часу (мирний / воєнний) і контрастних характеристиках романного простору (курортна місцина / театр воєнних дій), у «раблезіанських» зниженнях і гротескних метаморфозах, згущеній зооморфній образності (гротескове поєднання людського / тваринного) як метафори «озвіріння» на війні, у домінуванні іронії та сарказму в палітрі романного пафосу. Переважними кодами гротескової образності в романі є розмитість межі живого / мертвого, когерентність людського / тваринного / предметного світів, суміщення смішного і страшного як засіб подолання страху перед війною та смертю. Отже, гротесковість як форма художнього узагальнення пронизує всі рівні роману «Уїкенд на Південному березі» – проблемно-тематичний, хронотопний, композиційний, мовний; розкриває абсурд війни, втілює екзистенційні позиції.

ТВОРЧІСТЬ ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО: УКРАЇНСЬКА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

Ольга ГАЙДА, Галина БАЧИНСЬКА, Оксана ВЕРБОВЕЦЬКА — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена історії українського перекладу творів видатного польського поета Юліуша Словацького. У ній встановлено специфіку перекладу, його вплив на українську літературу та культуру. Творчість автора ще з кінця XIX століття була доступною українському читачеві завдяки першим перекладам І. Верхратського, згодом – В. Щурата та С. Твердохліба. З’ясовано, що твори письменника високо оцінені багатьма українськими культурними діячами, зокрема І. Франком, Оленою Пчілкою, Лесею Українкою. В Україні його знають не лише як талановитого лірика, але і як автора великих епічних та драматичних творів, а його «Лілля Венеда», «Балладина», «Батько зачумлених», як і багато інших, доступні для читання українською. Переклади В. Щурата творів «Батько зачумлених» та «Мій заповіт» вважають одними з кращих, оскільки вони високо поетичні та передають стилістичні й ідейні деталі оригіналу. Проведене дослідження відображає значення та вплив творчості Ю. Словацького на українську літературну традицію, а також сприяє розширенню розуміння взаємозв’язків між польською та українською культурою через літературний діалог. Листи письменника до його матері, що проживала у місті Кременці, становлять окремий розділ його біографії, допомагають зрозуміти його життя в еміграції, творчі плани, особисті почуття та переживання. 2009 р. опубліковано двомовну книгу листів поета, український переклад якої представила М. Гецевич. Перекладачці вдалося зберегти близькість до оригіналу, колорит мови, відтворити різноманіття думок автора, виразити його душевні переживання. Завдяки таким перекладачам, як І. Верхратський, В. Кольба, В. Щурат, С. Твердохліб, М. Старицький, П. Стебницький, Олена Пчілка, далі – М. Зеров, Є. Дроб’язко, Ф. Петроненко (на початку ХХ століття), трохи пізніше М. Вороний, Б. Тен, С. Гординський, у 50-их роках і другій половині ХХ століття М. Рильський, М. Бажан, Д. Павличко, Р. Лубківський, І. Драч, М. Вінграновський, М. Жулинський, І. Дзюба, Є. Сверстюк, Є. Нарубіна, Р. Радишевський, В. Коротич, Г. Гордасевич, І. Світличний, В. Струтинський, В. Вихрущ, Б. Демків, М. Гецевич та багатьом іншим, творчість поета відкрита для українського читача.

ПЕРЕКЛАДАЧКА ІРИНА СТЕШЕНКО НА СТОРОЖІ РІДНОГО СЛОВА (НА МАТЕРІАЛІ АРХІВНИХ ДЖЕРЕЛ)

Інна ГАЛАК, Наталія ЦІВУН — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено епістолярну спадщину Ірини Стешенко, здійснено аналіз низки художньої, довідкової та наукової літератури, яка допомагає висвітлити проблему лінгвоциду української мови в умовах радянської системи. Звернено увагу на громадянську позицію перекладачки в боротьбі за рідне слово, на підтримку її зусиль українськими культурними діячами. Об’єктом дослідження стали особливості вживання наголосів, лексичного складу, синтаксичних конструкцій української мови та їхнє викривлення радянською системою з певною ідеологічною метою. Епістолярій Ірини Стешенко проливає світло на механізми втручання в правописні та лексичні норми, коли були вилучені та замінені штучними зросійщеними утвореннями питомі лексеми української мови. Соціолінгвістичні підходи допомагають виявити специфіку мовної політики московсько-більшовицького режиму в Україні у ХХ столітті та її наслідки в нашому сьогоденні. Архівні джерела, використані в дослідженні, дають можливість встановити, які норми української мови обстоювала Ірина Стешенко, а які вважала штучним нашаруванням російських кальок. Аналіз словників української мови, укладених після 1933 р., показує, що ці наукові праці заідеологізовані й демонструють відверту тенденцію їхніх укладачів до стирання різниці між українською та російською мовами. Засвідчено увагу Ірини Стешенко до ономастичної проблематики, зокрема до заміни давніх українських назв околиць столиці Голосіїв, Китаїв, Святошин, Пирогів. Аналіз тогочасної лінгвістичної політики дає підстави стверджувати, що причина утворення нетипових топонімічних форм є наслідком зумисного втручання в «організм» української мови. Заслуга Ірини Стешенко в тому, що вона намагалась зупинити негативні тенденції, які нівечили та асимілювали українську мову, надавала їм публічності, апелюючи до думки авторитетів, привертала увагу до проблеми, а також, що важливо, своїми перекладами світової класики протидіяла зросійщенню рідної мови.

АНТРОПОНІМИ ЯК ВАЖЛИВІ МАРКЕРИ ЛІНГВОКУЛЬТУРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕТИЧНОГО ДИСКУРСУ ЛЕСІ СТЕПОВИЧКИ)

Світлана ІГНАТЬЄВА — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

У статті доведено, що поетичний дискурс Лесі Степовички потребує особливого вивчення в ономастичному річищі, оскільки антропоніми авторки є одним з найважливіших маркерів репрезентації лінгвокультурної інформації.Антропонімійні одиниці не лише відбивають власне світобачення письменниці, а й є одним із найгостріших видів її словесної зброї, набувають нових конотацій, символізуються, стають важливим засобом емоційно-образного розгортання подій, дають естетичну зарядженість, насолоду й невичерпні можливості, відтворюють особливості її глибокого національного світовідчуття. Авторка вміло вплітає антропоніми в поетичну текстову структуру, зосереджує увагу на семантичному наповненні слова, що уможливлює не тільки спіймати її емоційний стан, поєднати воєдино мовну й екстралінгвальну інформацію, а щонайважливіше – визначити антропонімійні одиниці як невід’ємний змістотвірний складник поетичного дискурсу, художнього стилю і сприймати їх у непростій розлогій образній перспективі.Онімний простір поетичного дискурсу віддзеркалює суб’єктивні уподобання Лесі Степовички, наскрізне бачення й глибоке розуміння об’єктів навколишньої дійсності. Здебільшого поетичний дискурс Лесі Степовички наповнений біблійною тональністю, підсиленою відповідною ономалексикою, зокрема теонімами, які зберігають безпосередній зв’язок з поняттям, мають високий виражальний потенціал.У поетичному дискурсі-присвяті виокремлено ініціальні форми антропоніма, які складно піддаються розкодуванню. Закодованість інформації дає натяк на непрості життєві перепетії авторки. Встановлено комунікативно-прагматичну скерованість антропонімів як важливих маркерів лінгвокультурної інформації у контексті поетичного дискурсу, розкрито особливості їхньої семантики, з’ясовано образотвірні функції номенів на позначення персонажів, історичних осіб, відантропонімійних форм множини, асоціонімів. Наголошено на здатності антропонімів вербалізувати категорію інтимізації в проєкції на сильну текстову позицію – завуальовану назву поезій.

ІМЕННИК ЄВАНГЕЛІЯ ВІД МАРКА: ОНОМАСТИЧНИЙ ТА ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ

Віра КОТОВИЧ, Марія ФЕДУРКО — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано іменник Євангелія від св. Марка (переклади Івана Огієнка, Пантелеймона Куліша та Івана Полюя, частково – переклад Пилипа Морачевського) в ономастичному та лінгвокультурологічному аспектах; розглянуто процес адаптації біблійних імен в координатах сучасної української мовної практики; з’ясовано генезу всіх біблієантропонімів Євангелія від св. Марка; досліджено лінгвокультурологічне наповнення власних назв. З’ясовано особливості фонографічного відтворення новозавітного антропонімікону в процесі перекладу. Уточнено термін «теофорне ім’я» – ім’я, що містить у своїй структурі загальну чи власну назву певної божественної сутності. З-поміж проаналізованих власних назв до таких зараховано антропоніми Ісая, Іван, Ілля, Матвій, Симон, Юда, Йосип, Йосія. Наголошено, що мотиваційні характеристики деяких антропонімів наведено безпосередньо у Святому Письмі. Доведено, що антропонімійна система тієї чи тієї мови не є статичною. Вона постійно розвивається, репертуар імен зазнає змін , запозичені з інших мов імена адаптовуються до словотвірної системи мови-реципієнта. Майже всі давньоєврейські (гебрейські, арамейські), грецькі, латинські імена, вжиті в Євангелії від св. Марка, знайшли своє місце в українському антропоніміконі – одні – як власні імена, інші – як мотивовані ними прізвища. Встановлено частотність та проаналізовано своєрідність уживання тих чи тих біблійних імен у рамах сучасної української назовничої практики.

КРИТИЧНИЙ ДИСКУРС-АНАЛІЗ ПРИНЦИПІВ ПРОПАГАНДИ Й. ГЕББЕЛЬСА У ВИСВІТЛЕННІ ВІЙНИ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ НА КАНАЛІ RT

Ігор МАЦЕЛЮХ — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено зв’язки між пропагандистськими концепціями нацистської Німеччини, відомими як принципи пропаганди Йозефа Геббельса, та сучасними дискурсивними практиками російського провайдера новин RT International засобами критичного дискурс-аналізу. Метою статті є аналіз подібностей та розбіжностей між принципами пропаганди Й. Геббельса та сучасними медіапрактиками RT International на службі ідеології, роками використовуваної для виправдання повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 р.Зроблено спробу спростувати висловлення російського каналу RT про те, що він бореться з нацизмом, хоч робить це засобами нацистських технік, включаючи прийоми легітимації, емоційні маніпуляції, використання символів і гасел та інші дискурсивні засоби впливу на громадську думку. За допомогою методу критичного дискурс-аналізу, або КДА, створеного та розробле- ного Н. Ферклоф, це дослідження викриває упереджені журналістські дискурсивні практики RT, до яких належать методи репрезентації та дискурсивно-критичний аналіз тексту для виявлення пропагандистських мовних тенденцій. У статті використано метод КДА щодо менш досліджених дискурсивних практик нещодавно створеного російського провайдера новин RT і розкрито досі не вивчені системні текстові техніки ідеологічного спрямування. У ній висвітлено вибіркову та упереджену подачу інформації, повторення ключових повідомлень, обрамлення повідомлень новин відповідно до конкретних ідеологічних настанов RT. Вона також заохочує до подальших досліджень концепції пропаганди та вивчення сучасної медіакомунікації.

РУХОМИЙ РЯДОК НА ТЕЛЕЕКРАНІ: КОМУНІКАТИВНЕ ЗАВДАННЯ – СТРУКТУРА – СИНТАКСИС

Ірина МІРОШНИЧЕНКО, Тетяна ШУЛІЧЕНКО — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено комунікативні, структурні та синтаксичні особливості рухомого рядка на телеекрані як відносно нового жанру масмедійного дискурсу. Наукова новизна роботи зумовлена зрослим впливом масмедій на суспільну думку та необхідністю вивчення лінгвістичних аспектів писемної реалізації телемовлення. Проведений аналіз останніх наукових праць засвідчив недостатню увагу до цього явища в сучасній лінгвістиці. Метою статті є визначення комунікативного призначення, текстової організації та синтаксичних конструкцій, використовуваних у текстах рухомих рядків. Під час дослідження встановлено, що рухомий рядок має чітко виражене інформаційне завдання – лаконічно передавати важливі новини, доповнюючи основний новинний контент телепрограми. Крім того, він сприяє підтримці громадської обізнаності та виконує функцію оперативного інформування. Структурна організація цього жанру підпорядкована жорстким обмеженням екранного простору та часу демонстрації, що зумовлює використання коротких, максимально інформативних висловлень.Аналіз синтаксичних конструкцій виявив, що в текстах рухомих рядків переважають прості поширені двоскладні та односкладні речення, часто ускладнені однорідними членами для передачі декількох фактів в одному повідомленні. Крім згаданих, використовують складнопідрядні, безсполучникові речення та конструкції з різними видами зв’язку. Водночас інформаційна структура рухомого рядка є урізаною порівняно з текстом традиційної журналістської новини, оскільки вона спрямована на передачу суттєвих фактів без їхнього детального пояснення.Стаття розкриває особливості функціювання рухомого рядка на телебаченні та підкреслює його значущість у сучасному масмедійному просторі. Дослідження може стати основою для подальшого вивчення жанрових і прагматичних характеристик цього виду тексту в межах медіалінгвістики.

«ВЖИВАННЯ НАРОДНОГО ЯЗИКА В ЦЕРКОВНИХ КНИЖКАХ»: ЛЕКСИКА ПУЛЮЄВОГО ПЕРЕКЛАДУ ПСАЛЬМІВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Тетяна МОРОЗ — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

У статті представлено результати лексико-семантичних та лексико-стилістичних досліджень найбільш частотних лексем, використаних І. Пулюєм в перекладі Псалтиря українською мовою. Серед часто вживаних лексичних одиниць проаналізовано, зокрема такі, як-от: словотвірне гніздо із коренем -держ-; дієслова з префіксами воз-(вос-), із-, со-; іменники брань, побіда, чертог, другиня, твориво та ін. Описано представлення, лексичне значення, стильове маркування та ілюстрування цих лексем у Словнику української мови. Зроблено відповідні висновки щодо відтворення й збереження в текстах українського перекладу псальмів зв’язків з традиціями розвитку літературної мови, з узвичаєними нормами слововжитку в українському освіченому середовищі ІІ пол. XIX – початку XX століть через використання старо(церковно)слов’янської, народнорозмовної та діалектної лексики як засобів створення урочистого, поетичного, піднесеного колориту мовлення, типового для високого стилю.Зосереджено увагу на націєтворчій позиції І. Пулюя як перекладача, педагога, фізика-науковця, громадського і політичного діяча ІІ пол. ХІХ – початку XIX століття. Підкреслено його роль у становленні й розвитку сакрального стилю нової української літературної мови, її подальшому уцерковленні. Проаналізовано мовознавчі дослідження перекладацького доробку сакральних текстів українською мовою І. Пулюя таких відомих вчених, як: В. Німчук, М. Лесюк, І. Фаріон.Виокремлено монографію І. Фаріон «Мовний портрет Івана Пулюя (за листами мислителя)», що розкриває мовно-політичний світогляд та мовну практику видатного науковця-фізика та перекладача Біблії українською мовою.Представлена публікація здійснена на основі власних попередніх досліджень у ювілейний для Івана Пулюя рік – 180-ліття від дня народження – з метою належного пошанування науковця, зокрема його перекладацької діяльності.

УКРАЇНОМОВНИЙ МЕТОД ВІДТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Мирон НИКОЛИШИН, Анна ІВАНОЧКО — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

Описано метод відтворення україномовним суб’єктом інформації з зовнішнього середовища та втілення її в акустично-звукові та писемні переносники.Мову в цій розвідці розглянуто як інформаційно-знакову систему, у якій людині належить головна керівна роль. Однією з функцій цієї системи є відтворення інформації з зовнішнього середовища й утілення її в писемні та акустично-звукові переносники. Механізм відтворення інформації репрезентовано методом, притаманним україномовному середовищу, а саме видозміною слів усіх частин мови. Кількість видозмін кожної частини мови є сталою та такою, що корелює з видозмінами інших частин мови. Ця мікрофункція названа інформаційним інтегруванням, яке завершує віртуальне перенесення інформації в пам’ять суб’єкта, де її збережувано до моменту втілення в акустично-звуковий чи писемний переносники.Втілення інформації в акустично-звуковий переносник забезпечують голосові зв’язки людини, коли на них діє струмінь повітря. Голосові зв’язки натягнуті впоперек гортані і змінюють свій стан, скорочуючись або розслаблюючись, за допомогою м’язів, до яких вони прикріплені. Це має наслідком сукупність звукових гармонійних коливань різної амплітуди, частоти та початкової фази, які своєю зміною фіксують подану інформацію, утворюючи в такий спосіб акустично-звуковий сигнал. Кількісна інтерпретація описаного методу реалізована з використанням понять ентропії та інформації, шляхом уведення коефіцієнтів інформативності використовуваних частин мови. Ці коефіцієнти інформативності окреслюють у прийнятій моделі відтворення інформації та ступінь використання інформаційних частин мови, а також характеризують як сутність відтворюваної інформації, так і мовну компетентність, також стиль суб’єкта, який цю інформацію відтворює.

ЕКСПРЕСИВНО-СТИЛІСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ ГРАМАТИЧНИХ ЗАСОБІВ У ТЕКСТАХ СУЧАСНИХ ПОЛЬСЬКИХ ПРОПОВІДЕЙ

Галина ОСІПЧУК, Лія ЛУКІНА — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано експресивно-стилістичні можливості граматичних засобів, вживаних у текстах сучасних польських проповідей. Наголошено на тому, що домінантною стилістичною ознакою ораторських промов усіх жанрових різновидів є експресивність. Актуальність дослідження визначена тим, що експресивність є однією з найскладніших мовних категорій, оскільки пов’язана з виявленням суб’єктивного чинника в мові, який супроводжує пізнання об’єктивної реальності та віддзерклює зміст індивідуальної свідомості її носіїв. Метою статті є виявлення експресивно-стилістичних можливостей граматичних засобів у текстах сучасних польських проповідей, визначення їхньої ролі у формуванні комунікативної стратегії проповідника та впливі на аудиторію.Методологічна база дослідження включає комплексний аналіз сучасних польських проповідей із використанням кількох наукових підходів, які дали змогу виявити експресивно-стилістичні можливості граматичних засобів у текстах сучасних польських проповідей. Стилістичний аналіз застосовано для ідентифікації мовних засобів, що впливають на експресивність тексту. Контент-аналіз використано для систематизації граматичних засобів у проповідях. Когнітивно-дискурсивний підхід допоміг оцінити, як граматичні засоби сприяють формуванню проповідницької комунікації.Наукова новизна дослідження полягає в системному аналізі граматичних засобів, які виконують експресивно-стилістичну функцію в сучасних польських проповідях. Визначено, що найбільше засобів емоційно-експресивного впливу репрезентовано саме на синтаксичному рівні. З’ясовано, що емоційності та експресії сучасним польським проповідям також надають художні засоби, а саме тропи та риторичні фігури. Граматичні засоби в сучасних польських проповідях відіграють важливу роль у створенні експресивного ефекту. Вони допомагають підвищити комунікативну взаємодію між проповідником та вірянами, роблять текст більш емоційно насиченим та переконливим.

ВІД ДАВНІХ ТЕКСТІВ ДО СУЧАСНОСТИ: БІБЛЕЇЗМИ В СУЧАСНОМУ МАСМЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ

Ірина ПАТЕН — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто роль біблеїзмів у масмедійному дискурсі; доведено, що релігійна лексика наділена потужним виражальним, емоційно-оцінним і сугестивним потенціалом, а в публіцистиці посилює емоційний вплив, підвищує переконливість тексту та часом є засобом маніпуляції свідомістю; акцентовано на характерних ознаках масмедійного дискурсу: динамічності, доступності для широкої авдиторії, одночасному поєднанні офіційності й експресивності; підкреслено, що сучасний медіадискурс є складною комунікативною системою, яка інтегрує різноманітні лінгвокультурні елементи, серед яких особливе місце посідають біблеїзми; аргументовано, що символічна глибина біблеїзмів надає текстам переконливості та емоційної наснаги; вони відіграють роль потужного смислового маркера, що активує механізми колективного досвіду. Мета статті – розглянути особливості функціонування біблеїзмів у сучасному українському масмедійному дискурсі. Завдання – з’ясувати їхню роль у формуванні смислового, емоційного та маніпулятивного потенціалів медіатекстів; простежити тенденції трансформації релігійної лексики в умовах інформаційної війни та соціокультурних змін; проаналізувати трансформацію й адаптацію біблеїзмів до сучасних суспільно-політичних реалій. Методи, використані в роботі, – описовий, варіаційний і контекстологічний.Встановлено, що в сучасних реаліях ці вирази адаптуються до нових політичних і соціальних умов, зберігаючи при цьому свою символічну вагомість.З’ясовано, що значна частина біблеїзмів зазнає трансформації: змінюється їхній контекст, конотація та функційне навантаження – від сакрального до сугестивно-політичного. Біблеїзми також є індикатором суспільних змін, реакцією на агресію, втрату довіри до інституцій (зокрема РПЦ); їх використовувано як лінгвістичний інструмент демаркації «свого» й «чужого». Показано, що біблеїзми у масмедійному дискурсі – це не просто образність, піднесений чи урочистий стиль, а метод маніпуляції, заснований на авторитеті, моральних принципах, семантичній насиченості та архетипних образах. Вони посилюють емоційне навантаження тексту, формують моральну оцінку та впливають на сприйняття інформації. У цьому процесі особливе значення має комунікативна та культурна компетентність реципієнта, яка допомагає адекватно декодувати інтертекстуальні посилання та зрозуміти закладені у тексті смисли. Перспективу подальших розвідок становить дослідження біблеїзмів в англійській та польській мовах.

ЛЕКСИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК КОГНІТИВНА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВ

Світлана РОМАНЧУК — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено питанням формування лексичної компетентності як основи комунікативної компетентності мовної особистості студентів. Розкрито когнітивний підхід, застосовуваний студентами в процесі оволодіння лексичними одиницями української мови. Обґрунтовано основні поняття, що стосуються лексичного аспекту опанування української мови за професійним спрямуванням, приділено увагу лексичному компоненту як найважливішому складнику експресивних та рецептивних видів мовної діяльності, представлено етапи формування лексичної компетентності як необхідні стадії її розвитку.У праці наголошено, що лексична компетентність є когнітивною основою комунікативної компетентності мовної особистості студентів, оскільки вона охоплює знання слів, їхніх значень, особливостей використання у різних контекстах та здатність адекватно застосовувати лексику в процесі спілкування. Розглянуто їх як динамічну єдність: лексична компетентність формується у процесі комунікативної діяльності студентів, а комунікативна компетентність удосконалюється завдяки становленню лексичної компетентності, тобто їх формування взаємозумовлене. Проаналізовано змістове наповнення термінопонять «мовна компетентність», «лексисична кометентність», «комунікативна компетентність». Розкрито роль лексичних навичок у формуванні професійної лексичної компетентності.У статті наголошено на дефініції поняття «термінологічна лексика», оскільки вона охоплює обов’язковий арсенал оволодіння студентами спеціальними поняттями зі сфери їхньої майбутньої професії.У висновках розкрито роль лексичної компетентності в мовній підготовці студентів і запропоновано шляхи її формування.

ТАКТИКИ, ПРИЙОМИ І МОВНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ МАНІПУЛЯТИВНОГО ДИСКУРСУ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЛІТИЧНИХ ДЕБАТІВ У США)

Галина СЕВЕРИНА — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню явища комунікативної маніпуляції та її функціонуванню в політичній суперечці. У центрі уваги наукового пошуку лінгвостилістичні засоби, уживані індивідом у ході політичної дискусії, створення ним відповідного комунікативного клімату під час реалізації маніпулятивного впливу на реципієнта через низку прийомів і тактик. У статті на основі аналізу теоретичних праць, присвячених розгляду феномена маніпуляції, узагальнено типологію спікерів-маніпуляторів та їхні характерні риси. З’ясовано, що маніпулятори поділяються на два основних типи: активні та пасивні. Активні маніпулятори прораховують свої кроки, намагаючись повністю контролювати всіх учасників спілкування та заповнюючи собою якомога більше комунікативного простору. Таким маніпуляторам властиві авторитарність та агресія, за допомогою яких вони здійснюють тиск на співрозмовника з метою його підкорення. Пасивні маніпулятори, навпаки, підкорюють своїх співрозмовників здебільшого м’якістю й поступливістю свого характеру, що відповідним чином відбивається на рівні мовних засобів. Ілюстративним матеріалом дослідження слугували політичні дебати з участю американського президента Дональда Трампа, комунікативна поведінка якого є наочним прикладом маніпулятивного спілкування з авторитарно вибудуваною лінією аргументації. Дональд Трамп демонструє риси активного маніпулятора, який нав’язує власні правила гри. Виконаний аналіз показав, що під час дебатів він найчастіше застосовує тактики перетворення інформації, критики та приниження опонента, дистанціювання й інклюзивності, а також ігнорування політичного конкурента. Маніпулятивні прийоми, якими послуговується політик, спрямовані на перехоплення ініціативи, домінування, повний контроль політичної суперечки, зміщення акцентів комунікації й створення комунікативного простору, вигідного для маніпулятора, використання вербальних важелів впливу в агресивній манері задля зниження психологічної стійкості опонента.Перспективним для подальших досліджень вбачаємо комплексний аналіз поведінки маніпулятивних комунікантів з різними психо-фізіологічними та соціокультурними характеристиками з огляду на взаємодію вербальних, невербальних і паравербальних компонентів комунікації.

УКРАЇНСЬКІ СТУДІЇ НА СВІТОВІЙ АРЕНІ

Вікторія СУХЕНКО, Ірина СМЕТАНА — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

У сучасному світі роль українських студій за кордоном є досить важливою.Війна переформатувала світову свідомість щодо України та українців і викликала чималий інтерес до української мови, науки, історії, культури. Значно зросла кількість охочих вивчати українську мову, тож питання її ролі та статусу в сучасному міжнародному освітньо-культурному просторі є актуальним і потребує опису й характеристики.У статті проаналізовано функціонування українських студій за кордоном, зокрема в період війни в Україні, приділено увагу вивченню української мови в країнах Європи, Північної Америки, Східної Азії та Австралії. Визначено місце й роль української мови в міжнародній системі освіти, схарактеризовано процеси, що впливають на популярність української мови у світовому політичному та культурному контексті; розкрито визнання та поширення української мови в різних країнах світу; здійснено огляд особливостей української мови як інструменту культурної дипломатії та її ролі в процесах формування національної ідентичності.У статті значну увагу приділено освітньо-науковим установам, що формують та поширюють знання про Україну, провадять освітню й наукову діяльність у напрямі вивчення української мови, літератури, історії, культури тощо. На основі аналізу, зіставлення та опису осередків українських студій, які формують знання про Україну за кордоном, зроблено висновок про необхідність і надалі активно розвивати українські студії, зокрема створювати нові українознавчі осередки в різних країнах, розробляти нові навчальні матеріали та додаткові ресурси для вивчення української мови, запроваджувати нові курси, спеціальні програми, активно співпрацювати із закордонними закладами вищої освіти, зміцнювати наукове співробітництво, доки увага світу прикута до української проблематики та зростає запит на інформацію про Україну.

ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕПЦІЇ ДІЙСНОСТІ ТА ЛЮДИНИ В ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ МИКОЛИ МИКОЛАЄНКА

Ірина ЦЮП’ЯК — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано художні особливості концепції дійсності та людини найстаршого поета Придніпров’я Миколи Миколаєнка. У поетичному дискурсі не лише відображено світобачення митця, а й репрезентовано Слово як найбільшу святиню, як художній засіб осмислення дійсності, як дошкульну зброю. Основні засади концепції світу та людини в поезіях Миколи Миколаєнка набувають сьогодні нових конотацій, наповнюються новим сенсом, стають важливим виразникомом емоційно-образного світовираження, представляють нові ідейно-естетичні пошуки та відтворюють художні особливості глибокого ментального та національного світовідчуття.Звернено увагу на творення соціально-національного міфу України в шеститомнику «Віща зоря» й збірках поезій «На краю безодні» та «Грозова світань». Художня концепція світу в поетичному дискурсі віддзеркалює суб’єктивне світовідчуття та світовираження Миколи Миколаєнка, наскрізне бачення й глибоке розуміння універсалій навколишньої дійсності. Поетичний дискурс Миколи Миколаєнка наповнений національними символами, пов’язаними здебільшого з історичними, політичними та соціальними аспектами, особистісними переживаннями, залюбленістю в природу рідного краю, перейнятий біблійною тональністю та екзистенційними розмислами про життя-смерть, любов-ненависть, високе-низьке, духовне-земне тощо. У поетичному дискурсі збірки «Віща зоря» виокремлено мотив краси, радості й молодості буття. У концепції автора ці екзистенційні стани постають як соціальний міф. Національний міф у поезіях Миколи Миколаєнка окреслений за допомогою образів-символів України, Українського Слова, Української Мови, політичних означень і гасел, античних міфологічних номенів, метафоризованих образів солярної символіки, через світовідчуття ліричного героя та через всі інші образні поетичні вираження, що й становить ядро поетики творів Миколи Миколаєнка. Проте національний міф у його творчості нерозривно поєднаний із соціальним міфом, що дає нам підстави твердити про авторську концепцію соціально-національного міфу. Виявлено міфософську концепцію дійсності автора, яку він вибудовує за допомогою макро- та мікрообразної системи, застосовуючи своєрідний арсенал зображально-виражальних засобів. Визначено поетикальні засоби творення образу ліричного героя, який є виразником ідей самого автора.

МОВА ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: ЛІНГВІСТИЧНИЙ ТА СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ НЕОЛОГІЗМІВ СФЕРИ ШІ (2016-2025)

Олександр ЧИРВОНИЙ — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

Дослідження спрямоване на вивчення лінгвістичних та соціолінгвістичних характеристик неологізмів, пов’язаних зі сферою штучного інтелекту, що з’явились у період між 2016 та 2025 роками, з особливим акцентом на аналізі моделей їх формування, семантичних полів та ширших соціокультурних наслідків у контексті технологічного прогресу та пов’язаної з ним суспільної трансформації. У дослідженні використано комплексний підхід, що поєднує лінгвістичні та соціолінгвістичні методи аналізу понад 30 неологізмів, зібраних із технічних публікацій, академічних журналів, статей у засобах масової інформації та технологічних блогів. Методологічна структура включає морфологічний аналіз процесів словотворення, категоризацію семантичних полів та соціолінгвістичне дослідження техно-соціального контексту. Стаття представляє перший систематичний аналіз неологізмів у сфері штучного інтелекту, який поєднує лінгвістичні та соціолінгвістичні погляди в межах 2016-2025 років. У ній запропоновано аналітичну структуру для дослідження та вивчення впливу технологічного прогресу на еволюцію мови. Продемонстровано двоспрямований зв’язок між лінгвістичними інноваціями та неоднозначним суспільним ставленням до розвитку технологій штучного інтелекту.Дослідження виявляє різноманітні процеси словотворення в неологізмах, демонструючи адаптивність мови до нових технологічних концепцій. Встановлено, що неологізми виконують множинні функції, виступаючи індикаторами суспільного ставлення та посередниками публічного дискурсу щодо штучного інтелекту. Результати демонструють міграцію технічних термінів до сфери загальновживаних слів та підкреслюють роль метафоричної концептуалізації. Еволюція лексики відображає суспільні дискусії щодо розвитку та впровадження технологій штучного інтелекту, визначає напрями майбутніх досліджень.

ЕМОЦІЙНА ВРАЗЛИВІСТЬ У ТВОРАХ ОУШЕНА ВУОНГА: ЛІНГВІСТИЧНИЙ ПІДХІД

Валентина ЯКУБА, Галина ЦАПРО, Надія ГЛАДУШ — Fri, 30 May 2025 00:00:00 +0300

Стаття аналізує емоційну вразливість у творах Оушена Вуонга, зокрема On Earth We’re Briefly Gorgeous та Night Sky with Exit Wounds, з лінгвістичної перспективи. Дослідження розглядає використання прикметників і те, як вони сприяють емоційній складності тексту. Виділено чотири типи прикметників, які посилюють цю складність: емоційні, метонімічні, часові та тілесні. У статті детально проаналізовано, як ці прикметники підсилюють крихкість і нестабільність персонажів Вуонга. Вибір описових слів створює і загострює лексичну напругу шляхом поєднання делікатних і жорстких виразів («tender» і «crushed flowers»), демонструючи вразливість людських взаємин. Метонімічні прикметники, які надають абстрактним поняттям сенсорних ознак, ще більше поглиблюють емоційний пласт тексту. Наприклад, опис пам’яті як «bruised but persistent» надає їй фізичної вразливості, а часові прикметники, такі як «fleeting», підкреслюють ефемерність краси, любові й життя. Тілесні прикметники Вуонга, як-от «raw» і «mottled», укорінюють абстрактні емоції у фізичних відчуттях, створюючи яскравий і тактильний емоційний ландшафт. Такий підхід відображає екзистенційну вразливість і нестабільність маргіналізованих ідентичностей у ширших культурних контекстах. Стаття застосовує лінгвістичні, літературознавчі й інші теорії, зокрема теорії Галлідея, Якобсона та Лейкофа, щоб показати, як прикметники у Вуонговій мові створюють «емоційні мікрокліматичні зони», тобто хмари почуттів. Дослідження демонструє, що взаємодія емоційних станів і зовнішніх впливів формує емоційний досвід через лінгвістичні вибори. Отримані результати стимулюють ширше обговоренням тем вразливості й маргіналізації в літературі, показують, як мова Вуонга передає ефемерність, крихкість і стійкість людського духу.